Некромант
Некромант В одну темну ніч, Коли зорі погасли. Прийшла дивна істота Яка не мала ні очей ні рота На шиї висіла змія в якої він голос вкрав. Довкола нього листки згоріли. Темну справу затіяв, На кладовищі мрій. Тіло із труни дістав, Голос зміїний віддав Колір відібраний повернув “ Взамін прощу волю твою” Кивнула і за ним піщла. Темної ночі. Темної вежі. В яку жоден живий не пройде, Король Мертвих царство своє стереже. Ми слуги його, а ціна, ну подумаєш, воля. Наща кров, його кров. Голос змії. Якщо вбити її ми загинемо. Змія переродиться, Він розлютиться, я онімію. Стану піском. Темної ноч, Темної вежі. В яку жоден живий не піде. Секрети у стіни замуровані. Вовками виють Темноії ночі, Темної вежі... 2 Від холоду повільно замерзає лице, Некромант у покої своєму, Наші душі, у скринях болю береже. Йому віддАла свою долю та вибір. За дверима чекаю. Сонце сходить щоранку, Та не моє... В місці цьОму, Спогади про тебе, мене не розірвуть. Відчиняються двері важкі, Некромант простягає руку. Свою... В кімнаті тіло лежить. Очі розплющені, страх на лиці Була така сама як ти. Кидає й додає Забирай Загублений погляд, пілкошені ноги. Тихо вона шепоче, Ти пам*ятаєш щось із минулого життя. Ні і знову обманюю себе я 3 Коли вночі ти вириваєш серце, І ти питаєш, віддаєш його, чи ні. Ким я є, я вже забув. Колись давно хотів ти, Захистити родину й свою любов. Хіба ж я знав, що за для цього Вирвати серце треба, та згустити кров...
2025-01-30 17:44:18
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1544
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1435