Подорож
Серія:Чорне та біле Вітер човен на воді гойдає, Я мовчки воду оглядаю. Загубився, шляху я не знаю. Мій ворог взявся за штурвал, Я відпустив рідний причал. Куди, я йду я сам не знаю. Холод замикає мої крила, Душа не може відірватися від тіла. Всі сумніви, болі й страхи, Тягарем лежать на правому крилі, Човен воду розрізає, А я її з усібіч виглядаю. Вона прийде я знаю. Заплутався себе не розумію, Чого я хочу,що я вмію. Мій демон і досі рве на два. Залишитися цілим хтозна чи зумію. Він відступить, лиш коли прийде вона. Квітка Сонячна. Подорож моя і досі ще трива. Мета,якої залишитись цілим. Душа- і досі ще жива. Тому і світло залишилось білим Зрозумієте, чи ні, не знаю я, Поему написати я хотів, але не вистачає слів. Тому сказав я так, як можу. Чи правда це, а чи брехня, Чи визнати мене божевільним, Ваш вибір. Тільки знаю я, Що Квітка Світла є в моєму тілі. А подорож моя і ще трива, І я зі свого шляху не зійду. Бо знаю, що коли закінчиться весна. На зміну їй приходить літо.
2021-02-08 19:16:43
5
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4897
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2655