Подорож
Серія:Чорне та біле Вітер човен на воді гойдає, Я мовчки воду оглядаю. Загубився, шляху я не знаю. Мій ворог взявся за штурвал, Я відпустив рідний причал. Куди, я йду я сам не знаю. Холод замикає мої крила, Душа не може відірватися від тіла. Всі сумніви, болі й страхи, Тягарем лежать на правому крилі, Човен воду розрізає, А я її з усібіч виглядаю. Вона прийде я знаю. Заплутався себе не розумію, Чого я хочу,що я вмію. Мій демон і досі рве на два. Залишитися цілим хтозна чи зумію. Він відступить, лиш коли прийде вона. Квітка Сонячна. Подорож моя і досі ще трива. Мета,якої залишитись цілим. Душа- і досі ще жива. Тому і світло залишилось білим Зрозумієте, чи ні, не знаю я, Поему написати я хотів, але не вистачає слів. Тому сказав я так, як можу. Чи правда це, а чи брехня, Чи визнати мене божевільним, Ваш вибір. Тільки знаю я, Що Квітка Світла є в моєму тілі. А подорож моя і ще трива, І я зі свого шляху не зійду. Бо знаю, що коли закінчиться весна. На зміну їй приходить літо.
2021-02-08 19:16:43
5
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5099
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1439