Вогняні птахи
Світло з Атлантиди, Крилами несуть. Ох,і важкий труд. Маленька краплина, Ночі захована. Ще трохи, окріпне вона. Вони летять. Горять. І згодом, здіймаються вгору. Заспівають пісню, Та, відступить морок. Обиратимемо ми, Вгору чи вниз. Вони летять. Горять. Вони-вогонь. Мовчазний. Вони летять. Горять. Аби ти йшов, Крізь біль, Страх... І обирав, Ненависть або любов. Гординя чи віра. Йти або втекти. Вони летять. Горять. Світло з Атлантиди, Крилами несуть.
2020-12-14 19:13:20
1
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1783
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1982