شعورٌ

مذكرةُ شجرة تعيسةٍ l

‏كمن كنتُ أقف في شُرفة إحدى الفنادق ، يصحبني السكون أثناء عُزلتي بالرغم من الصّخب في الدّاخل. كشعور الاِرتماء على سريرٍ جديد بملاءة ناعمة تأخذني نحو الحُلم، كمن تكونُ روحي في مكانٍ آخر تستمتع بالتفاصيل الصّغيرة، هكذا هيَ غُربتي...مُريحة إن كنتُ وحدي، و موحِشة إن كانَ العالمُ ضدي.

2018-08-22 01:16:30

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

كاســـــــــرة القيـــــــــود

راقت لي

Відповісти

2019-06-25 12:05:03

Інші вірші поета

قَوقَـعةٌ .. البارحــةُ قلبٌ ريفيٌ

Інші поети

Kulbaba_ml

@Kulbaba_ml

Venti//

@ArchontOfFreedom

Микола Хмеленок

@klaus_rausch

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

3547

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12598