Якби...

Оксана Климко

Якби уміли ми любити і прощати, Якби уміли гостям двері відчиняти, Якби не заздрили,не насміхались,не гнобили... Якби допомагали й розуміли. Якби уміли руку подавати, Якби навчилися минуле відпускати. Якби усі батьків ми поважали, Якби ми свою дружбу цінували... Якби навчилися ми гумор розуміти, Чужому щастю вміли ми радіти. Якби своє навчились цінувати, Уміли ми терпіти і чекати. Якби не знали слова"вороги", Тоді...тоді напевне,що не було би війни... Подумай,варто це і чи це треба?..., І в першу чергу розпочни із себе!

2020-10-09 14:52:29

Інші вірші поета

Деградація суспільства. На вічну пам'ять... Відкрий свої очі. Чому так скучно стало в світі жити?!

Інші поети

rosbyta_chasha

@rosbyta_chasha

Hnin Aung

@HninAung913

@Lashiboo—__—__— Boo

@lashi

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11372

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3855