Деградація суспільства.
Оксана Климко
Диктує мода свої тренди, І так за модою йдемо. Ми задивляємось на бренди, І в штучнім світі живемо. Немов ті ляльки з паролону, Вбираєм інтернетний хлам. Своє життя,мов на долоні, Ми запускаєм в інстаграм. На радіо попса лунає російськомовних співаків, А своє ,рідне ,забуваєм, Бо бач не в тренді їхній спів. Життя в смартфонах– звична справа, Усе фіксується на них: чи то урок,а чи забава,чи маску вдіти хтось не встиг... Російська мова, мов державна, А "суржик"просто ріже слух "какая разніца"я чую, Бо бач,для них, расея друг. Нема в людей своєї думки, Ми завжди слухаєм когось. Нас телебачення зомбує, А ми ,як вівці, ведемось. Де ж наші цінності поділись??? Культура й справжній героїзм??? Ми ж УКРАЇНЦІ,пам'ятаймо, Тож проявім ПАТРІОТИЗМ!
2020-10-09 19:15:55
6
0
Інші вірші поета
Героям Небесної Сотні! З Прийдешнім Новим Роком! На вічну пам'ять... Навіщо ми страждаємо?!..
Інші поети
Стефанія
@Rusanna_Vognuk
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12430
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2842