Блог
Всі
Прийшли зміни
Новини, Цікаве, Різне
0 віршів.....😲
Якщо ви переглянете мій профіль то зможете це побачити.
Так, ви все правильно зрозуміли. Я видалили всі свої вірші.😔
Але не хвилюйтесь, вони у мене збережені в нотатках.
Тепер, настав час все пояснити...🤫
Я вирішила переписати вірші коли перечитаю їх. А також змінити їх хронологію публікації. Почну з вірша про осінь, і спробую розподіли їх так, щоб їх було порівну.
Тому, чекаєте на змінені вірші!😉
ВАЖЛИВО!
Новини, Цікаве, Особисте
Ну, що ж...
Від завтра, і до 1 травня, я почну писати нову історію!
Вирішила взяти участь у конкурсі від видавництва Vivat, та написати книгу у категорії Feel-Good Fiction.
Це хороша можливість для мене. Спробую свої сили!
Побажайте удачі, вона мені точно знадобиться😉
Книги
Всі
Вірші
Всі
Відповідальний
Моє серце сильно плаче,
Бо в руки смерті не хоче йти.
Знаєш чому воно помирає?
Тому що кохання більше немає.
Так легко сказати.
Так легко піти.
Так легко відповідальність за це не нести.
За ті слова, які сказав.
За те, що скоїв ти зі мною.
За те, що у нас вже пройшло.
І за те, чого ще не було.
Просте "пробач" не вирішить проблему.
Прості слова, не склеять мого серця.
Для цього потрібен тільки ти,
І вчинки зроблені тобою.
Які допоможуть все почати знову.
8
0
96
Весняний дощ
Коли дощ паде холодний,
У весняний теплий день.
Відчуваю душевний спокій,
Який приходить з краплями небес.
Неначе серця стук у грудях,
Скачуть по сухій землі.
Кап, кап, кап,
Музика так грає.
До, Ре, Мі,
І разом з цим,
Біль самотності зникає.
Але коли сонце світити починає,
Тебе біля мене, вже немає.
7
0
90
Гість
Очі свої відкриваю, оглядаюсь довкола.
Де я? Не знаю.
Чому ж тут кров, повсюди руїни.
Встаю, піднімаюсь, нікого немає.
Роблю один крок, все хрустить під ногами.
Йду я вперед, тиша вбиває.
Але куди я іду?
Щось туди мене тягне.
Підходжу я ближче, чую хтось плаче.
Хто це? Що за істота?
Маленька, блідненька та дуже тоненька.
Сидить біля трупа та плаче тихенько.
Ей, хто ти? Що ти тут робиш?
Воно повернулось та перестало кричати.
Я Аня, а ти хто?
Дивно виглядаєш,
Такий високий, і сіру шкіру маєш.
Я Марсі, не знаю як тут опинився.
Чому тут так страшно, як це все сталось?
У нас тут війна, на нас нападають,
Мою Україну ламають.
Я не розумію, що це таке?
Що за війна? Не чув я про це.
Вже багато днів у нас вона йде,
Ось, біля мене мама лежить.
І у мене нікого немає тепер.
А хочеш зі мною? До мене додому,
У нас там немає такого.
Ніяких там війон, ніякого зла.
Повсюди одна доброта.
Справді? Тоді я піду з тобою.
Не хочу більше бачити такого,
Не хочу чути звук сирени страшної,
Не хочу ховатись в підвалі сирому.
Не хочу я бути самою.
Взявшись за руки, вони усміхнулись.
Гуде вже сирена, чути вибух ракет.
А вони вже зникають, щоб не бачити це.
7
0
66
