Блог
Всі
1 Вересня
Цікаве, Думки вголос, Різне
З новим навчальним роком!📚
P.S. У моєї книги "Омана" тепер нова обкладинка https://www.surgebook.com/yana_panchyshyn/book/omana
Яку зробила для мене https://www.surgebook.com/veronika_panchishin
Вона неймовірна❤️
5
288
ОМАНА
Новини, Цікаве, Різне
Усім привіт👋🏻
Я вам ще не казала, але моя книга "Омана" https://www.surgebook.com/yana_panchyshyn/book/omana
Проходить редагування та зміни. Тепер - це квір-історія про споріднені душі з елементами детективу!
Вже вийшли три розділи, і коли сьогодні я зайшла редактувати наступну частину, побачила дещо цікаве...
(Вибір редакції)
🤩😳!!!!!!!!!!
Уявіть який у мене був шок! Я така рада та вдячна, все-таки я правильно зробила, що вирішила в четвертий раз переписати її.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Не твоя
Так, так,
Я тобі вірю, вірю.
Звісно, звісно,
Життя тобі своє довірю.
Ти справді думав, що я так скажу?
Невже ти втратив останню клітину свою?
Твої слова на мене не діють,
Твої маніпуляції проти мене безсилі.
Бо ми – зовсім не закохані,
Ми не пара з дурнуватих казок.
Бо ми – мов іржа на металі,
Ми німий слід на сторінках думок.
Ти звик брехати майстерно,
Та маски зриваються невпинно.
Я бачу твою душу порожню,
Не варта вона ні жалю, ні прихильності кожного.
Я дякую долі за цей розрив,
За те, що навчила цінити мотив.
Тепер я сильніша, тепер я своя,
І ти – просто тінь, лиш ім'я.
Так, так,
Я не твоя, не твоя.
Звісно, звісно,
Життя собі довірю я.
3
0
64
Самотній плач
Не зупиняю сльози свої,
На щоках у мене шрами вологі.
Не хочу я зупиняти цей потік,
Нехай мої емоції вийдуть у світ.
Стримую біль, що живе у мені,
Не могла його комусь показати.
Вимовляти слова ці складні,
Мені навіть не варто.
Навколо мене людей так багато,
Але я не варта їхньої уваги.
Все що я можу – це посміхатися мляво,
Щоб вони не зрозуміли, як мені прикидатися складно.
Але зараз я сиджу сама у кімнаті,
Щоб ніхто не побачив, як я себе обіймаю руками.
Хочу, щоб хтось сказав – що все в порядку,
І я хоча б заспокоїлася до ранку.
4
0
78
Крига
І можливо я сумна,
Лежу собі сама без сна.
Не можу побачити я казку,
Яка прийшла б до мене пізно зранку.
Ось так живу я часто,
Шлях проходити для мене марно.
Не маю відповіді на свій стан прозовий,
В моїх думках слова плетуть вузли шовкові.
Кричу до неба, але згасли звуки,
Відлунням в серці йде смуток розлуки.
Мов птах безкрилий що шукає пару,
В хаосі думок гублю свою правду.
Чи знайду я місце, де мрії будуть поряд?
Де слова стануть моїм новим морем.
Чи, може, цей світ забере мене з собою?
Де кожен крок не буде моїм болем.
Чи знайде спокій моя самотність?
Коли в темряві шукатиму промінь сонця.
Можливо, ранок принесе тепло,
І на душі розтане бите скло.
3
0
65
