Блог
Всі
1 Вересня
Цікаве, Думки вголос, Різне
З новим навчальним роком!📚
P.S. У моєї книги "Омана" тепер нова обкладинка https://www.surgebook.com/yana_panchyshyn/book/omana
Яку зробила для мене https://www.surgebook.com/veronika_panchishin
Вона неймовірна❤️
5
288
ОМАНА
Новини, Цікаве, Різне
Усім привіт👋🏻
Я вам ще не казала, але моя книга "Омана" https://www.surgebook.com/yana_panchyshyn/book/omana
Проходить редагування та зміни. Тепер - це квір-історія про споріднені душі з елементами детективу!
Вже вийшли три розділи, і коли сьогодні я зайшла редактувати наступну частину, побачила дещо цікаве...
(Вибір редакції)
🤩😳!!!!!!!!!!
Уявіть який у мене був шок! Я така рада та вдячна, все-таки я правильно зробила, що вирішила в четвертий раз переписати її.
Книги
Всі
Вірші
Всі
Зоря, що не чекає світанку
Я живу, щоб стати маленьким світлом,
Щоб на небі горіти вічно.
Там, де не треба ховати обличчя,
Де голос мій більше не кличе.
Я можу стати зіркою так далеко,
Ніхто не прийде до мене на небо.
Ніхто не знайде, бо зірок багато,
Ніхто не буде до мене торкатись.
Я хочу вільно летіти над світом,
Там, де панує нічна тиша.
Щоб самотність, мов друг забутий,
Знову приходила, але не тисла.
Я не буду сумувати за допомогою,
І не буду плакати за домом.
Я просто світитиму тихо у спокої,
Серед зірок, що на мене не схожі.
4
0
61
Іскра
Їхні погляди зустрілись одного разу,
Немов світ зупинив для них час.
Просто випадковий, кинутий одразу,
Але він так палає, як вогонь у серцях.
Короткий, він ледь вловний,
Але проникав у глибини душі.
Мов блискавка в небі нестримно,
Розтрощила вщент світ, що став ніби чужим.
Люди навколо застигли в мовчазній стіні,
Стали далекими, як тіні у сні.
А той момент, що тривожив серця,
Став вічністю, без початку й кінця.
Нова зустріч видається безглуздям,
Але все одно в серці тане цей гріх.
І все ж, душа волає в нерішучім зіллі,
Вони вже не чужі, вони – частини снів.
4
0
20
Не твоя
Так, так,
Я тобі вірю, вірю.
Звісно, звісно,
Життя тобі своє довірю.
Ти справді думав, що я так скажу?
Невже ти втратив останню клітину свою?
Твої слова на мене не діють,
Твої маніпуляції проти мене безсилі.
Бо ми – зовсім не закохані,
Ми не пара з дурнуватих казок.
Бо ми – мов іржа на металі,
Ми німий слід на сторінках думок.
Ти звик брехати майстерно,
Та маски зриваються невпинно.
Я бачу твою душу порожню,
Не варта вона ні жалю, ні прихильності кожного.
Я дякую долі за цей розрив,
За те, що навчила цінити мотив.
Тепер я сильніша, тепер я своя,
І ти – просто тінь, лиш ім'я.
Так, так,
Я не твоя, не твоя.
Звісно, звісно,
Життя собі довірю я.
3
0
80
