Легкість розлуки
Яна Янко
Моє серце сильно плаче, Бо в руки смерті не хоче йти. Так міцно тримається за нитку надії, Що кохання зможе воскреснути в нім. Знаєш чому воно помирає? Тому що нас більше немає. Так легко сказати, так легко піти, Так легко відповідальність за це не нести. За ті слова які сказав, За те, що скоїв ти зі мною. За те, що у нас вже пройшло, І за те, чого ще не було. Просте "пробач" не вирішить проблему, Прості слова не склеять мого серця. Потрібна чесність, розуміння та час, І можливо розлука не знайде нас.
2024-05-27 15:00:05
3
0
Інші вірші поета
Стихії Опівнічна проповідь Граю симфонію Згасаючий привіт
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11087
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
102
8
12049