Мелодія дощових крапель
Яна Янко
Коли дощ паде холодний, У весняний теплий день. Відчуваю душевний спокій, Який приходить з краплями небес. Неначе серця стук у грудях, Скачуть по сухій землі. Кап, кап, кап, Музика так грає. До, Ре, Мі, Вони ніби танцюють на скрипці. Ах ті краплі дощу, Пробуджують спогади важливі. Але коли сонце світити починає, Їх біля мене вже немає. Але разом з цим, Біль самотності зникає.
2024-05-25 16:40:46
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Яна Янко
@Аліса Боняр це чудово!
Відповісти
2024-05-25 20:52:36
1
Аліса Боняр
@Яна Янко Творіть чудо й далі))
Відповісти
2024-05-25 20:58:15
1
Яна Янко
@Аліса Боняр Так і зроблю, дякую✨
Відповісти
2024-05-25 20:58:59
2
Інші вірші поета
Любовний стук Смертниця Тону у мріях Чи можна вірити всім?
Інші поети
11:11
@light_blue
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2612
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3600