Поки вогонь горить...

Ярина Михно

Вогонь душі очам не видно, Його відчує лиш душа, Якій відомо слово: зимно, І вираз: відстань - не межа. Бо через сотні кілометрів Він аж до серця дістає, І вже не треба грубих светрів, Коли цей вогник в світі є. І вже не треба чайник гріти, Поїти душу чебрецем, Щоб знов не дати захворіти, Продутій наскрізь вітерцем. Не треба дрова десь шукати, Щоб знов багаття розвести, В лісах життя густих блукати, Палити десь старі мости. Душі не треба вже одежі, Коли постукає зима, Не треба йти кудись за межі, Бо меж насправді і нема. Вогонь тепліший за зеніти, Із ним сплелися почуття, Його так хочеться любити, Любити все своє життя...

2022-01-01 23:20:00

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Дарина Дорогань

Неперевершено 😍😍😍

Відповісти

2022-01-01 23:31:50

1

Ярина Михно

@Дарина Дорогань Дякую

Відповісти

2022-01-02 09:26:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2600

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5286