Поки вогонь горить...

Ярина Михно

Вогонь душі очам не видно, Його відчує лиш душа, Якій відомо слово: зимно, І вираз: відстань - не межа. Бо через сотні кілометрів Він аж до серця дістає, І вже не треба грубих светрів, Коли цей вогник в світі є. І вже не треба чайник гріти, Поїти душу чебрецем, Щоб знов не дати захворіти, Продутій наскрізь вітерцем. Не треба дрова десь шукати, Щоб знов багаття розвести, В лісах життя густих блукати, Палити десь старі мости. Душі не треба вже одежі, Коли постукає зима, Не треба йти кудись за межі, Бо меж насправді і нема. Вогонь тепліший за зеніти, Із ним сплелися почуття, Його так хочеться любити, Любити все своє життя...

2022-01-01 23:20:00

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Дарина Дорогань

Неперевершено 😍😍😍

Відповісти

2022-01-01 23:31:50

1

Ярина Михно

@Дарина Дорогань Дякую

Відповісти

2022-01-02 09:26:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2888

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2713