Не почує
Ярина Михно
Живемо не так, зустрічаємося не з тими, Не те творимо, душею не горимо, Не ті розумом торкаємося теми, Не ті слова один одному говоримо. Легко бранимся, миримося натужно, Блукаючи на самоті своєму, І лише про Те, хто нам справді потрібен, За п’ять хвилин до смерті дізнаємося. Хто прав чині? А може це все сон...чи ні?.. Не знаю точно Може я сплю? Кричу допоможіть крізь сльози а ніхто не чує т що ти робиш? Ще кричиш?Кричи! Ніхто тебе не почує..
2021-12-02 20:34:54
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Дарина Дорогань
🔝🔝🔝
Відповісти
2021-12-03 05:57:14
1
Інші вірші поета
Хто як не ти? ... Булінг Поки вогонь горить...
Інші поети
Jasmin Robledo
@jasmerrrn
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8145
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11354