Elle était là
Elle était là et elle rêvait La main tendue vers le ciel Les yeux perdus dans les étoiles Les rêves plus hauts que les espoirs Et il la regardait, souriante, Rayonnante, et si belle Elle aimait décrire la voie lactée Lui, il aimait la contempler Et elle s'est tournée vers lui Dans une mélodie, elle lui a demandé : « Et toi, qu'est-ce que tu fais de tes nuits ? » Et il lui répondait : « Je ne fais que rêver. »
2022-12-26 11:14:08
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Perdix
Wow, ça faisait longtemps que j'avais pas lu un poème doux comme celui-ci. C'est apaisant 😌
Відповісти
2022-12-26 11:31:13
1
ʏaʏa
@Perdix Contente que ça t'ai plu, merci !
Відповісти
2022-12-26 12:47:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8675