Герої
Юлічка Наконечна
Ти бачив як ангели в небо летіли так так саме в небо а не навпаки від пострілів влади отак от відлетіли до Бога вкраїнські сини 😐 Сьогодні не в силі і сильні змовчати бо серце від Болі кричить коли на Майдані відспівують Сотню що вічність у славі до Бога летить "Матусі гордіться своїми синами бо душу і тіло зложили свої" Чи наші стяги не вдосталь побачили крові? Хіба наші предки хотіли такого життя? Ми варті того, щоб зростали у Мирі й Любові назад до ярма немає вороття. Настав час порвати усі ненависті кайдани. Кривава ялинка на жовто-блакитному тлі. Усіх українців з'єднали не тільки Майдани а й віра в життя і любов до своєї землі Бо нас не зламали ні голод ні війни й гармати!! Чому за Вкраїну доводиться нам умирати? Коли за для неї так хочеться віддано жить?!
2018-05-23 19:10:30
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Панк
Дуже круто написано😍😍😍👍! Але над віршовим розміром ще варто попрацювати😉
Відповісти
2018-05-25 15:22:36
1
Юлічка Наконечна
@ Панк дякую
Відповісти
2018-05-25 15:23:02
Подобається
Стренжер
🇺🇦❤️👍
Відповісти
2018-06-20 19:21:49
1
Інші категорії
Вірші до свят Ода Гумористичні Для дітей Для підлітків Пейзажні
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4023
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1211