Я
Я як той океан,що ріже хвилями тишу. Багато сумую,багато мовчу Але мало про це все говорю,пишу. Не можу наслухатися тишу В душі рветься все на шматки але мушу. Мушу мовчати тихенько сама Бо вже підкралася тихо зима Як дивно писати про все що потрапило в душу. Я як той океан що хлюпоче за край берегів. Не хочу прожити ще сотню життів Мого буде досить повір. Повір що живу я в раю, Але раю не знаю Бо душа так болить, Що хочеться вмерти хоч на мить. Щоб як той океан не виходити з своїх берегів.
2021-02-10 08:04:15
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3710
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1766