Я
Я як той океан,що ріже хвилями тишу. Багато сумую,багато мовчу Але мало про це все говорю,пишу. Не можу наслухатися тишу В душі рветься все на шматки але мушу. Мушу мовчати тихенько сама Бо вже підкралася тихо зима Як дивно писати про все що потрапило в душу. Я як той океан що хлюпоче за край берегів. Не хочу прожити ще сотню життів Мого буде досить повір. Повір що живу я в раю, Але раю не знаю Бо душа так болить, Що хочеться вмерти хоч на мить. Щоб як той океан не виходити з своїх берегів.
2021-02-10 08:04:15
3
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5205
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2348