Coeur aveugle

J'aime Les cookies

Ne voyez vous pas son malheur ? Vous n'êtes la que pour le bonheur. Pour vous elle n'a pas de valeur Vous êtes sa peur , elle en à horreur. Ignorants, vous êtes trop insolents Aberrant , s'en est effrayant . Vous vous attirez les problèmes comme un aimant Vous savez qu'elle à des problèmes Vous n'aimez rien en elle. Menteurs , vous êtes de acteurs Le monde est accusateur, ils n'ont pas de coeurs. Et Seuls les plus observateurs se rendront compte ... Que le véritable aveuglement est celui du coeur.

2020-12-01 13:55:06

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

KAYSEE

Magnifique ✨💛

Відповісти

2020-12-01 16:22:10

1

J'aime Les cookies

@KAYSEE merci beaucoup ! 💕💕

Відповісти

2020-12-01 16:28:23

Подобається

Himi Chan

De rien

Відповісти

2020-12-01 17:52:33

1

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14755

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11975