Sombre
Elle aimerait continuer à avancer Mais ses pas lui semblent de plus en plus lourds Elle se sent sombrer Sans que personne n'ose l'aider Elle suffoque Elle se meurs Elle se noie en impulsivité Elle cherche tant bien que mal à combler Ce vide qui en elle persiste depuis des annés Elle dort Elle n'es plus de notre monde Dans un cauchemar sans fin elle à sombrée Et personne n'osa la réveiller La tirer, la ramener à la réalité Alors elle continua Non pas à avancer Mais à continuer de se noyer Et quand elle toucha le fond C'était trop tard Elle fit parti intégralement des sombres abysses Et ce vide qu'elle cherchait à combler Elle n'aura plus à son préoccuper Mais ce qu'on retient c'est que personne ne fût désolé.
2020-10-19 14:20:58
13
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
J'aime Les cookies
@ʏaʏa merci beaucoup -3 ❤❤
Відповісти
2020-10-19 16:27:35
1
Poopy (Lison)
J'adore
Відповісти
2020-10-19 17:34:14
1
J'aime Les cookies
@Poopy (Lison) merci beaucoup ^^ ça me fait plaisir ♡
Відповісти
2020-10-19 17:34:58
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2572
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12112