Sombre
Elle aimerait continuer à avancer Mais ses pas lui semblent de plus en plus lourds Elle se sent sombrer Sans que personne n'ose l'aider Elle suffoque Elle se meurs Elle se noie en impulsivité Elle cherche tant bien que mal à combler Ce vide qui en elle persiste depuis des annés Elle dort Elle n'es plus de notre monde Dans un cauchemar sans fin elle à sombrée Et personne n'osa la réveiller La tirer, la ramener à la réalité Alors elle continua Non pas à avancer Mais à continuer de se noyer Et quand elle toucha le fond C'était trop tard Elle fit parti intégralement des sombres abysses Et ce vide qu'elle cherchait à combler Elle n'aura plus à son préoccuper Mais ce qu'on retient c'est que personne ne fût désolé.
2020-10-19 14:20:58
13
13
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (13)
J'aime Les cookies
@ʏaʏa merci beaucoup -3 ❤❤
Відповісти
2020-10-19 16:27:35
1
Poopy (Lison)
J'adore
Відповісти
2020-10-19 17:34:14
1
J'aime Les cookies
@Poopy (Lison) merci beaucoup ^^ ça me fait plaisir ♡
Відповісти
2020-10-19 17:34:58
1
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2328
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1817