T'aimer

J'aime Les cookies

Pourquoi est-ce si compliqué ? Pourquoi dis tu m'aimer ? Ne pas vouloir me voir pleurer De vouloir m'empêcher de sombrer Je ne veux plus t'approcher Car avec moi tu sera attristé Dans ta vie il n'y aura que morosité Je ne vais pas rester Car à toi je vais à nouveau me donner Et je sais que tu va m'oublier Je vais te faire du mal J'ai déjà atteint ma destination finale T'aimer m'est fatal Tu ne devrais pas m'aimer de tout ton être Car je causerait ta perte Je ne vais être qu'un monstrueux cauchemars J'hentrais tes nuits Car je suis le monstre qui te nuit .

2020-12-04 15:46:38

10

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

KAYSEE

Magnifiiique

Відповісти

2020-12-04 16:40:25

1

J'aime Les cookies

@KAYSEE merci beaucoup 💕💕

Відповісти

2020-12-04 17:48:34

1

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

39

9

2478

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12925