Intoxicated

J'aime Les cookies

Intoxiqués de la vie Ils n'écoutent pas leurs familles Ils boivent leurs peines Ils fument leurs problèmes Croyant oublier et aller mieux Celà ne les rendra jamais heureux Et tout ce qu'ils partagent N'est qu'un cendrier à table Et ils continuent À ronger leurs âmes Faire des actes infâmes Continuant de mourir lentement Retenant leurs cris stridents Les gens se tuent Tout ce qui sort de leur bouche n'est que fumée et injures Trop ivres pour aimer Drogués en fin de soirée Leur senteur n'est que malheur Ils ne s'en rendent pas comptes Et Personne ne leur dira Que le vrai malheur Est le fait qu'ils croient de cette façon au bonheur.

2020-10-25 15:02:50

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (8)

ʏaʏa

C'est beau <3 (j'ai pensé à xanny de billie en lisant jpp)

Відповісти

2020-10-26 09:11:02

J'aime Les cookies

@ʏaʏa mercii -3 ( mdrr tkt moi aussi j'ai pensé à ça quand je l'ai écrit XD)

Відповісти

2020-10-26 13:01:47

Подобається

Mémé Paradoxx

C'est tellement juste ! J'adore ✨

Відповісти

2020-11-11 19:33:40

Інші вірші поета

Coeur aveugle Abondon Sombre Mort de l'âme

Інші поети

Kevin Arias

@kevinyil

найпухнастіший з котиків

@samiypuhliyizkotikov

Віталій Босий

@citadel_martin

Схожі вірші

Всі

Кохаю

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.

7504

Хрест - навхрест

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?

1929