Ранок
Юрий Voituk
Кожний ранок для мене прокляття , І нестерпная мука в душі. Ідучи кожен ранок у пекло, Забуваю про саме святе. Залишають моє тіло сили, Не можу боротись із злом. Наче тіло поглинуте скверной, Затоплене нею повік.
2020-08-08 05:52:51
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Игорь Демин
Вот это да! Сколько в этих строках страдания, исповеди, силы. Читая Ваши стихи, Юрий, мне хочется размышлять над ними, выписать в отдельную тетрадь и ещё раз перечитывать. Спасибо Вам , Юрий, за то, что вы заставляете мой мозг работать! Браво, Маэстро!
Відповісти
2020-08-13 05:07:01
1
Інші вірші поета
Буденність Герої України В'язень Дівчина-Весна
Інші поети
Brisée 彡
@Reinrim
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5355
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1075