В'язень
Юрий Voituk
Блукають очі, наче в небесах, Не бачать горизонту. Переді мною, тільки Сонце, Блискуче проміння кида Жаркуче полум'я стрелить на небі, Руйнує усе навкруги. Не лишає живого на світі, Крім в'язня мене одного .
2020-08-08 05:59:02
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Игорь Демин
Некоторое время назад, а точнее лет 20 тому, один мой знакомый говорил мне:" Игорь, учи английский, учи английский, это поможет тебе понимать оригинальные тексты и расширишь свой кругозор." Но, я же Игорь, Лень Всея Руси. Но, так сложилось что сейчас я с удовольствием учу украинский язык, и это мне даёт то, что я наслаждаюсь стихами Юрия. Огромное Вам, Юрий , спасибо! С уважением к Вам, Игорь Демин.
Відповісти
2020-08-17 03:42:07
Подобається
Інші вірші поета
Небесна сотня Ти не один Буденність О, Україно
Інші поети
Аліна Собакар
@alina_sobakar_vz2e
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5687
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1296