В'язень

Юрий Voituk

Блукають очі, наче в небесах, Не бачать горизонту. Переді мною, тільки Сонце, Блискуче проміння кида Жаркуче полум'я стрелить на небі, Руйнує усе навкруги. Не лишає живого на світі, Крім в'язня мене одного .

2020-08-08 05:59:02

8

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Игорь Демин

Некоторое время назад, а точнее лет 20 тому, один мой знакомый говорил мне:" Игорь, учи английский, учи английский, это поможет тебе понимать оригинальные тексты и расширишь свой кругозор." Но, я же Игорь, Лень Всея Руси. Но, так сложилось что сейчас я с удовольствием учу украинский язык, и это мне даёт то, что я наслаждаюсь стихами Юрия. Огромное Вам, Юрий , спасибо! С уважением к Вам, Игорь Демин.

Відповісти

2020-08-17 03:42:07

Подобається

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2197

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4661