3. 18
Цілуй мене! Цілуй мої уста! Цілуй мені мої зелені очі! Як довго я шукала по містах Таких як ти! Та іншого - не хочу. Тримай мене! Я волі не люблю. Я народилась з крилами покірних. Вони не треба. Я їх підпалю, Хай сиплють сажею на світ з хребетів гірних. Веди мене! Тобі - моя рука, Тобі всі мої зорі і вулкани. Тільки душа моя - чутлива і крихка, - Була б зігріта ніжними руками... Цілуй! Що мала - все тепер твоє, Не зрадь лише. Я хочу знати точно, Що я твоя. Що ти у мене є. Сьогодні. Зараз. Вічно й остаточно.
2018-04-29 21:40:20
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Zelenka
дякую)
Відповісти
2018-04-30 20:46:26
Подобається
Kkey
Не знаю украинского, хотя.. тут и так всё понятно) 5/5
Відповісти
2018-05-01 01:06:10
1
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2151
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
855