Все просто
Zhenya Blyzniuk
Вечір. Тиша. Сніг лапатий. Поряд кіт іде вусатий. Ніч. Кохання. Милий дім. Сумувала за цим всім. Чашка кави. Свічка. Співи. І, невже, ми знов щасливі? Річка. Мостик. Пішки йдемо. Життя разом проведемо. Ліжко. Пристрасть. Почуття. Так, отут я вся твоя. Ранок. Чай. Смачний сніданок. Й поцілунок наостанок. Офіс. Люди. Йду додому. Відчуваю сильну втому. Ти. Вечеря. Вірші милі. Обидвоє ми безсилі. День у день одна рутина Та кохана скрізь людина. Що ще треба, аби нам весь світ заздрив, мов богам?
2021-01-11 23:21:42
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Aleksandr Bilogura
Гарно 🤗🔥
Відповісти
2021-01-12 00:15:48
Подобається
Zhenya Blyzniuk
@Aleksandr Bilogura дякую🖤
Відповісти
2021-01-12 06:32:36
1
Інші вірші поета
Знайти відповідь зимові хроніки За що? те, про що мовчать
Інші поети
ملاك عطوات
@WhiteAngel3011
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1308