зимові хроніки
ліхтарі вже засвітили: "маю йти додому". ніжно тебе поцілую, відчуваю втому. ти тихенько розвернешся, підеш тротуаром. ще раз гляну тобі вслід, обдає, знов, жаром. вже підхожу до квартири, ноги підкосило. і прямую до кімнати, падаю безсило. на термометрі ще вище, аніж, було зранку. мама принесе тепленьку з чаєм філіжанку. маю тобі написати, що я відчуваю. та нема у мене сили, я вже засинаю. ти ж мій любий, мій коханий не турбуйся надто. буде і у нас з тобою: гарне, пишне свято.
2021-01-17 23:11:35
4
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2206
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
4460