Вірші
За що?
Кохаємо ми відображення
у калюжі високих дерев.
Кохаємо вітер сильний
і силу нічних марЕв.
Кохаємо ніжні співи
і каву міцну зраннЯ.
Кохаємо міцно й щиро,
Та так, щоб на все життя.
Кохаємо не за очі,
не за фігури стрункі.
Кохаємо ми за душу
і теплі долоні терпкі.
Кохаємо за світогляд
і впевнений рівний крок.
Кохаємо ми за гордість
і зрілість чужих думок.
Кохаємо необачно...
Так сильно, невпинно горим.
І ось вже одні - то попіл,
а інші - від нього дим...
6
2
326
зимові хроніки
ліхтарі вже засвітили:
"маю йти додому".
ніжно тебе поцілую,
відчуваю втому.
ти тихенько розвернешся,
підеш тротуаром.
ще раз гляну тобі вслід,
обдає, знов, жаром.
вже підхожу до квартири,
ноги підкосило.
і прямую до кімнати,
падаю безсило.
на термометрі ще вище,
аніж, було зранку.
мама принесе тепленьку
з чаєм філіжанку.
маю тобі написати,
що я відчуваю.
та нема у мене сили,
я вже засинаю.
ти ж мій любий, мій коханий
не турбуйся надто.
буде і у нас з тобою:
гарне, пишне свято.
4
0
336
Все просто
Вечір. Тиша. Сніг лапатий.
Поряд кіт іде вусатий.
Ніч. Кохання. Милий дім.
Сумувала за цим всім.
Чашка кави. Свічка. Співи.
І, невже, ми знов щасливі?
Річка. Мостик. Пішки йдемо.
Життя разом проведемо.
Ліжко. Пристрасть. Почуття.
Так, отут я вся твоя.
Ранок. Чай. Смачний сніданок.
Й поцілунок наостанок.
Офіс. Люди. Йду додому.
Відчуваю сильну втому.
Ти. Вечеря. Вірші милі.
Обидвоє ми безсилі.
День у день одна рутина
Та кохана скрізь людина.
Що ще треба, аби нам
весь світ заздрив, мов богам?
4
2
397
Знайти відповідь
Що таке теє "кохання"?
То вічнії сподівання.
Ти мрієш бути щасливим,
тобі ж підрізають крила.
Ріжуть безжально, жорстоко,
аж підкошує ноги.
Кричиш, та не чують,
Ти плачеш, того ж ніхто і не бачить.
Чи може так воно й треба,
бо ти ж, на більше й не гідна?
То може доля - халепа,
А може, я жалюгідна?
То, що ж такеє "кохання"?
Складне то для мене питання,
Та відповідь знайдеш тільки,
коли тебе воно тЕбе спіткає.
5
0
348
те, про що мовчать
Чи знаєш ти,
що вона криє
У глибині її душі?
Чи, знаєш ти
лиш її тіло,
Що так промовисто кричить?
Воно горить,
воно палає!
Несправедливість то є гріх!
Ти був не поруч -
з кимось іншим...
А може, ти б її вберіг?
Від того болю,
й того жаху,
що то приніс той чоловік.
Та ти ж нічого і не знаєш,
не криєш навіть свій усміх.
6
0
305
