Листи мають свій аромат Єлена відчула це коли торкнулася конверту Зейна вона понюхала його а її карета перевернулася і зламала два колеса.
Всередині мала пробудитися ненависть спогади про рани але натомість Єлена усвідомила що просто приймає цей факт як давність й сідає навпроти дивиться йому в очі.
Ми з одної породи- раптом сказав він і вона побачила його кігті.
Я не боюся тебе якщо хочеш мене залякати- підказала та у відповідь.
Зейн уважно став її розглядати наблизився впритул і вона почула як поруч шумить холодне море. Пробивається об скелі і каміння гулко дає йому відбій. Птахи літали над каретою і чогось вичікували а в голові виникли спогади як вона поверталася додому і дивилася то на птахів то на людей. Його чорні очі чекали від неї чогось але не могли до чекатися. Руки лежали на колінах і вона теж від нього очікувала ходу. А море шуміло. Холодне і мокре. Вона помітила іще трьох великих котів які сховалися в тіні.
На них були великі сині плащі з мітками які світилися і вони наче як хотіли аби Єлена їх помітила.
Полк солдат проходив поруч вони були озброєні до зубів але три великі коти не рушили з місця. Дівчина натягнулася як пружина і в цю хвилину час наче як зупинився. Один з солдатів вистрілив іншого а інші двоє не звернули на це уваги.
Вона дала знак кучеру і той зупинився. Вона тихенько вийшла назовні подивилася аби їх ніхто не бачив. Місяць повільно виходив на повну і здавалося заполонив собою увесь небосхил. Потроху Єлена Гавейн увійшла в тіло кішки і підступила ближче, Зейн залишив її наодинці. Мороз пробирав до кісток. Кігтями вона подерла землю.