Вони обоє відчували небезпеку вони створювали її і тим не менш вони йшли їй назустріч. Кігтями великий кіт перерізав солдату горло. Єлена зробила так щоб інший сам підійшов до краю прірви й ступив з кра. Навіть крику їхнього ніхто не почув. Вони прос впали як камінці в море й розбилися а в неї всередині навіть нічого не рушилося.
Туман насувався десь з-за горизонту сонце мало вийти назовні але не поспішало цього робити. Чорний і білий коти підкрадалися до неї й загрозливо шкребли землю лапами. Єлена зашипіла й виставила лапу наперед. Вони побачили позначку на її тілі і і наче як заспокоїлися. Через декілька хвилин перед нею стояли двоє чоловіків їхній вигляд нагадував фермерів. Дужих і сильних фермерів але вонии були котами.
Нарешті зустрілися - сказав один з них, так наче вони давно не бачилися.
Один з них підпалив трубку й закурив. Він уважно оглянув її з ніг до голови і обійшов довкола дмухнув димом ї їв морду, бо вона ще не повністю перетворилася.
Тобі потрібно перевдягнутися в щось більш підходяще ніж це- він зневажливо вказав рукою на одяг знатної дами. Удар грому пролунав десь недалеко.
Потрібно забиратися звідси якомога и швидше - сказав інший взяв її під руку Зейн зачинив двері карети Дворецький обережно стис кулаки.
Я зраджую її- сказав він.
Ти допомагаєш- відповів Зейн.
Її завели через ліс довгою дорогою до фургона який скрипів і на вигляд майже розвалювався але їздити ще досі міг і поїхали іншою дорогою яка вела не до міста. А кудись трохи далі. Вони виїхали на горбик і один з них наспівував якусь дивну пісеньку собі під ніс слів вона не могла розібрати. Окрім слова скарабей і кішки. Хмари збиралися разом в них над головою і здавалося слідкували за ними без перестану. Єлена хотіла визирнути але її зупинив один з фермерів.
Скарабей дивне ім'я але знайоме промайнуло в неї в голові.
Вони їх