Вони приховували свої обличчя від неї.

І ховали природу речей Дворецький казав їм як вона. Маленька дівчинка якою вони її знали виросла стала дужчою помудрішала тільки роз'їдає зсередини її бажання помсти.

Єлена Гавейн увійшла в залу для прийомів і в одного з гостей побачила срібну монету з золотою емблемою такі робили для Баст. Всередині в неї почали виринати спогади непрошені.

Я Перша Жриця я впораюсь сказала вона собі.

Про пожежу вони не згадували між собою.

Незнайомець гарно вдягнений з чорним волоссям й чорними очима що здавалося наче як забирають всередину тебе сам підійшов до неї.

Давайте залишимо цю нудну компанію наодинці з їхнім улюбленим заняттям - плітками. А самі підіймемося нагору подивимося на морські хвилі?

Непомітно для себе Єлена погодилася і вони підіймалися нагору сходами які більше нагадували лабіринт. Вона дивилася тільки на монету.

Хвилі били об стіни замку. Вітер змушував скребти флюгери. Незнайомець переклав монету  в кишеню і Єлена поглянула йому в очі.

Хороша погода чи не так?- його питання було знущанням бо було дуже холодно. Він старанно намагався тримати зоровий контакт і чомусь їй здалося що вони знайомі.

Навіщо ви тут?- запитав він. Вона вчепилася кігтями в балкон і не могла це контролювати.

Ви знаєте для чого я тут,- сказала вона намагаючись тримати кігті під контролем.

І тут вона ще раз подивилася йому в очі він теж був котом але з іншої породи.

Тут раптом нагору нізвідки підійнявся молодий чоловік з корзина в корзині знаходилася малина дуже рідкісна для цих земель їх вирощували лише Баст.

Покуштуйте, я не їм- сказав незнайомець.

Їй довелося з'їсти одну малину.

Я думаю це заслуговує на запрошення в гості- сказав той на дні корзини вона побачила таку саму монету, а кігті заховалися самі собою. Незнайомець спустився вниз і більше не дивився їй в очі. Єлена Гавейн тримала монетку в кулаці.

Ледве не спіткнулася на останній сходинці та незнайомець міцно вхопив її за волосся 

Не смій падати перед ними на коліна - прошипіла він. Вона гордо спустилася до зали.

Одна з гостей знепритомніла прямо в них на очах а на підлозі лежав клаптик чорного паперу.

Вона знаходилася одна посеред великого айсберга а поруч не було нікого хто б міг їй допомогти.

На неї дивилася істота з головою кота і навіть не кліпали.

Де я що відбувається - хотіла запитати гостя але голос зник.