Місто Обелісків- порожні стовпи посеред піску, тиша і спокій. В день літнього сонцестояння, сонце впало, на один із Обелісків і вкрило землю величезною тінню. І саме в цьому місці із піщаних дюн й палючого сонця народилося місто, що носитиме назву Гліаб.

Дворецький зачинив двері, лишивши її наодинці. Він мав свободу та тепер надежав їй. Чоловік перебирав посуд на поличках. Одна брудна, треба перемити. Увімкнувши воду, чоловік згадав корабель, ту дівчину-рабиню, яку продавали й яку він просто привів додому.

Найдивнішим було те, що він не відчував себе у неволі. Дворецький неначе вперше опинився там де й має бути.

Це місце виявилося не в армії зі зброєю в руках, ні поруч із дружиною й родиною. А тут, поруч із тією, яка мріє про помсту.

Єлена увійшла у кімнату із статуєю Баст. Вона стала на коліна й поставила між лапами богині невеличку свічу.

Баст благослови й захисти моїх сестер. Дозволь їх душам зріднитися із твоїми творіннями.

Вона видихнула й додала

-Дай мені сили пройти шляхом цим...

Вона побачила яскраві смарагдові очі. Виступили обриси богині Баст. Богиня простягнула їй лапу із помаранчевими амулетами.

Бери дитя моє, і знай, що ти не будеш сама.

Єлена опинилася у своїх кімнатах.

Єлена затиснула амулети в кулак. Всередині неї кипіли сльози.

Повний місяць. Дивився прямо в очі. Єлена підійшла до балкону й випустила пазурі. Кішка стрибнула на землю й побігла через сад. Кішка заховалася у чагарнику.

Повз неї проходили люди. Вона розвернулася й пройшла в бік багатого будинку.

Там було пасмурно. Світло не горіло.Кішка побігла в сторону місця, що колись був напівспаленим лісом. Тварина поглянула на місяць. Вони бігли навипередки й кицька програвала. В голові вирували думки. Кицька ж бігла назустріч Минулому. Майбутньому. Теперішньому.

Кожна жриця Баст- даэ присягу на самотність. Жриці Баст не одружуються з любові. Їхня мета-це спадок. Тобто їхні доньки. Якщо ти народився чоловіком, ти вільний.

Єлена переклала у лів руку медальйон. Прикраса змінила свої обриси й перетворилася на древню книгу. Дівчина розгорнула її на першій сторінці де великими синіми літерами писалося Стійкість та рівновага. Єлена випила склянку молока.

Єлена прокинулася на світанку. До її вуха долинув крик. Хтось сварився одне з одним.

Молодий хлопець поклав їй під двері картонний конверт.

Вона спустилася на перший поверх.

Запрошення на День Міста- сказав дворецький й простягнув Хазяйці. Єлена поглянула на вкрите візерунками запрошення на якому темно-синіми літерами були витіснені слова:

Єлена Гавейн, ми маємо честь запросити вас на зустріч із мером з нагоди дня заснування. Першу частину буде відкрита для простих жителів міста, а далі відбудеться прийом для обраних.

Єлена підійшла до каміну. Якже вона бажала їх спалити.

Єлена увійшла до Храму Баст. Вона поглянула в очі володарки й побачила в них осуд.

Прости мене, матінко.

Єлена розглядала вуглинки на підлозі каміну. Присівши на підлогу,вона провела рукою над вогнем.

Через годину почнеться служба,- сказала Єлена.

Єлена увійшла в один із будинків солдатів, підстаркуватого чоловіка років п*ятидесяти трохи із залисинами, у дорогому представницькому костюмі.

Дружина Генерала продовжувала розглядати усіх із зверхністю. Генерал не звертав жодної уваги на дружину. Перстень Баст завібрував. Дівчина побачила у скляному ящику, ножа із символами й очима Баст, ці ножі віддають кожній жриці Баст для захисту після смерті.

Катя не знайшла ножа, що належав матері. Як же вона хотіла їхньої смерті. Єлена рушила до хазяїна дому.

Пані Єлено,- дружина Генерала зустріла її награною посмішкою.- Ви таки вирішили відвідати наш День Міста.

Не змогла проігнорувати ваше запрошення-відповіла дівчина.

Ходімо,-співрозмовниця граційно захопила її під руку.- Зараз мій чоловік вчерговий раз розповідатиме промову, що уже наводить оскомину.

Вона озирнулася востаннє. На місце в якому колись був її дім. Сонце повільно ховалося за мідні вершини.

Прощавайте, мої спогади- прошепотіла Катя, та спогади не пішли. Промова Генерала й справді була нудною. Всі присутні куняли та чим ближче до кінця тим активніше ті плескали.

Нарешті, мій благовірний замовк,- Єлена всіма силами намагалася приховати кинжал.

Ходімо, зараз випускатимуть феєрверки.- Єлена розвернулася дивитися на яскраві вогні.

Пані Єлено,-почула вона голос Генерала за своєю спиною.- Можливо ви відірветеся від моєї дружини й приділите час мені.- Генерал хвацько відтягнув Єлену від дружини, лишивши її самотиною.

Потанцюємо,- наказав Генерал.

Я не дуже вмію танцювати,- Єлена намагалася відкрутитися.

Зате я непогано,- Генерал посміхнувся.- Дозвольте мені вести і усе буде чудово.

Генерал повів її на центр залу.

Вони повільно танцювали по залу.

Я чимось заслужив вашу образу?-запитав Генерал, продовжуючи посміхатись. Єлена ж натомість переклала свої руки партнеру на плечі. Дружина Генерала сатаніла під маскою байдужості.

Єлена мило усміхалася.

Ви не збрехали,- сказав їй на вухо Генерал. Єлена здивовано глянула на нього.- Ви жахливо танцюєте.- Єлена засміялася. Раптом перстень Баст засвітився.