Дверцята старенької карети противно заскрипіли. Єлена Гавейн перебирала в руках рукавиці з дірами на вказівних пальцях. Поділ її останньої сукні затерся. Юна леді подумки раділа, що прийом відбувається вночі ніхто не побачить в якому вона жалюгідному стані.

Єлена розглядала шафи на яких розміщалися ряди товстезних книг. У клітці тихенько сиділа маленька канарка. Єлена підійшла до пташки. Канарка не відводила від гості своїх крихітних оченят. Єлена провела вказівним і великим пальцями по пруттям решітки.

Він забув,- тихенько цвірінькнула птаха.

Над маєтком Генерала підіймався місяць. Пари розійшлися по кутках. Генерал розмовляв із герцогом, лунала тихенька музика, ніхто й уваги й не звернув, на чорненьку плямку, яка ховалася у тіні.

Кішка тихенько просувалася коридором. Вона прекрасно бачила у темряві. Повз неї пройшов охоронець.

Їй необхідно дістатися нагору. Сходи,нормальної висоти, для людини, але для котячого зависокі.

Кігті застрягали, але кішка все одно дерлася нагору. Мало часу. Занадто мало.

«Баст, захисти»- чорненька встигла прошмигнути крізь щілину у дверях, кімнати нареченої Генерала. Її необережно лишила прислуга. Кімната нареченої генерала, мала високі стелі. Одразу навпроти дверей, щнаходився туалетний столик, зі усіма парфумами й різноманітною косметикою. Над котячою головою розташовувалася червона скринька для прикрас.

Застрибнувши нагору, кішка випусила кігті й пошкодила замок. Ій потрібно його знайти.

Єлена Гавейн знайшла перстень Баст, на самому дні шкатулки. Рожевий перстень із печаткою Баст у центрі.

Єлена поправила поділ своєї сукенки й сіла до карети. Заскриріли коліщатка. Єлена переклала каблучку Баст, у невеличку скриньку.

-Дозволите, запросити вас на танець?- Генерал простягнув їй руку. Єлена опустила перстень у складки своєї сукні.

-Матиму за честь,- пара танцювала по колу.

В очах генерала мало відображався молодий солдат, який увірвався усередину Святого Місця й розграбував його крок за кроком. Одна із жриць, у спробі захиститиартефакти, відштовхнула солдата.

У вухах Єлени зазвучали постріли. Генерал рівно супроводжував її у танці. Єлена прямо подивилася йому у вічі.

Дивовижний вечір, чи не так?-Єлена кивнула.- Давайте, пройдемося?

Хазяйка вийшла із карети на світанку

***

Однієї темної ночі, всередині темної мгли. Прийшов чарівник й розрубив свої долі.

Чорні маги зібрали свою нараду.

Тієї ночі, як солдати загубили Гліаб, серед тисячі вбитих Кішок, Чорний Князь шукав амулет. Та Печать на лобі його не хотіла горіти.

Місяць розкривав скляні очі покійниць, що не відповідали на німі запитання.

Катя розправила своє волосся й рівно сіла навпроти напівзруйнованої статуї Баст.

Ти мусиш повернутися. Тепенр твій час настав.

Катя розглядала лапи.

Там нічого немає там тільки руїни- дівчина й досі бачила уві сні лиця солдатів. Після смерті матері, її чуття ставали дедалі сильнішими.

Вони називають себе Чорними Магами.- Баст засяяла яскравіше.- Вони нам не вороги й не друзі. Знайди мій перстань- промурчала Баст й розтанула в зірках.

***

Єлена відчинила скриньку, дістала із неї перстень Баст. Єлена підійшла до щілини між стінами й увійшла у занедбаний портал.

Хазяйка вийшла із карети на світанку. Як зазвичай, пані Єлена поклала верхній одяг на крісло в коридорах. Вона рушила у свої кімнати. Дворецький знав правду.

Вона увійшала всередину холодної будівлі. Праворуч від порталу знаходився постамент із запиленою срібною фігурою, на лівій лапі Кішки, розташовувався Зелений Кіготь, каблучка темно-зеленого кольору. Єлена поклала усередину розкритого рота богині перстень. Баст зазирнула усередину неї...

Єлена озирнулася, у зеленому димі вималювалося дзеркало. У ньому дівчина бачила себе, лише очі в неї були Катерини.

- Благословенна Баст,- сказала Єлена й обриси храму змінилися її спальнею.

***

Священник Педро знайшов свій шлях до Бога через страх. Багато років тому, у місті Гліаб, за наказом одного із офіцерів, їхня дивізія розгромила один Храм, якоїсь богині, чиє ім*я давно стерлося із його пам*яті.

Коли вони винесли, усе що там було. Юний Педро помітив маленький камінець, затиснутий між зубами мертвої людини.

Старець торкнувся маленького хрестика у себе на шиї. Одна згадка про той жахливий день.

У їхню церкву увійшла дівчина. Дивна особа, приходила перша йшла остання.

***

-Я перепрошую, що розбудив вас у таку годину,- отець Педро зачинив за собою двері.

Все гаразд, панотче,- Єлена простягнула ліву руку для вітання праврю рукою притримувала халат.

На жаль, в мене немає алкоголю, тому маю змогу запрпонувати трав*яний чай,-дівчина провела його до своєї вітальні, що складалася із двох широких диванчиків, які стояли один навпроти другого, столику із червоного дерева й картини із зображенням великої чорної кішки. Вона завжди дивилася на гостя.

Від цього погляду йому мимоволі стало моторошно.

Єлена Гавейн,- Педро подивився в очі хазяйці.

-Священно служителі не вживають алкоголю

Ми ж із вами знаємо, що це не так,- Педро зітхнув у відповідь.

-Єлено, ви давно ходите до нашої обителі й завжди залишаєте, щедрі кошти для благодійність, я хотів би вам подякувати. Єлена кивнула, але, раптом отець Педро ізняв з шиї свій срібний хрест та поклав на столик.

Ти ж та сама дівчинка чи не так,- отець Педро не відводив від неї погляду.

Я...- відповіла Єлена. В очах співбесідника був сумнів.

Він твій,- хрест лежав тихенько на столі.

Як ти вижила?- Педро дивився в очі дівчини.

Я остання жриця богині Баст. Баст нас захищає.- Отець Педро підвівся й поклав важку долоню їй на плече.

Священник мовчки вийшов із будинку.

Єлена забрала зі столу хрестик. Холодне срібло торкгулося її шкіри. Перед очима дівчини, виник спогад, не її. Молода дівчина б*є книгу об підлогу, Залізну Книгу об підлогу.

-Я переша Жриця! Я!- Незнайомка поглянула на свої пальці кігті.

Єлена розтисла пальці, на правиці виступили маленькі котячі кігтики.

Залізна Книга, спадок моєї матері.

Вона зіткнулася поглядами з дворецьким, він посміхнувся, а Єлена побачила в його очах щось дивне. Чоловік підступив ближче. Єлена схилила голову:

Благословенна Баст.

Твоя подорож лише почалася Залізна Книга дасть тобі знаки, як настане час.

Чоловік обійняв Єлену.

Ти зможеш все,- прошепотіла Баст.

Отець Педро сів поруч із нею.

Я остання із сестринства Кішок, Храму який ви знищили. Єлена зітхнула.- Ти повернув Баст її захист, можеш допомогти повернути їй силу?

Отець Педро розумів, що одне його слово й дорога його життя зміниться.

***

-Ану киш звідси, згинь, -не приховуючи свого роздратування, крикнув охоронець, вдарив кішку ногою, та ж невдоволено зашипіла. Очі тваринки запалали вогнем.

Та тихше ти, - інший стис його плече.-Воно ж голодне.

Військовий увійшов до маєтку Генерала. Кицька ж розглядала вояка.

2

Єлена Гавейн народилася того дня, коли зустріла солдата, із загону, що знищив Гліаб. Чоловік не згадав її обличчя, вона ж була всього лише рабинею. Дівчина ховала мітку Баст.

Охоронці відійшли. Кішка поглянула на балкон будинку Генерала. Вона пройшла через сад до балкону нареченої Генерала. Застрибнувши на стіну, кицька застрибнула всередину кімнати.

Дівчина спала спиною до гості. Кішка опустилася на землю. Жінка відчинила скриньку із прикрасами. Перстень має бути десь тут. Вона перебирала цінності одна за одною та каблучки не було.

Він зник?- жінка не розуміла що діяти.

Катя повільно рухалася до будинку. За нею рухалися четверо військових. Пісок бив в обличчя, поруч нікого.

Катя сіла на землю вона зосередилася й в неї вималювалися образи домівки.

Тієї ночі, коли Таня зустріла Катерину їй було тринадцять. Коли Таня відчинила двері на порозі лежала знесилена дівчина. Очі незнайомки, гострі зелені. Тато був шокований, наказав швидко принести незнайомці води. Батько затягнув напівживу жінку в дім.

Благословенна Баст, допоможи вбережи.

Батько сказав, що він винен перед пораненою. Таня сиділа поруч із нею, гостя розплющила очі. Катя подивилася тоді на неї й благословила. Таня пам*ятала татове обличчя, він посміхнувся.

Там четверо солдатів.

Єлена увійшла всередину напівзруйнованої будівлі. На вулиці третя година, жебраки пішли з вулиць. Єлена роззулася й увійшла.

Довкола неї лежали дошки з фабрики виготовлення меблів. Лунав шум станків. Дівчина проводила рукою по дощечкам. Печать Баст ніяк не реагувала.

Невже тут нічого немає?

Єлена пройшла до кінця провулку. В очах Єлени виступав страх, та каблучка засвітилася, між дощечками лежав старовинний предмет. Коли вона підійшла ближче, яскравий напис засвітив їй в очі

Глибокі секрети всередині неї

Єлена витягнула медальйон із зображенням Баст, а на місці правого ока богині був отвір для ключа.

Єлена приклала до замка камінь. Залізна книга. Зоображення Баст на перстні повільно згасло. Єлена одягнула на шию медальйон.

Медальйон почав вібрувати посеред ночі. Єлена вхопила річ між пальцями, та долоні запалали.

Прикраса почала видозмінюватися: вона ставала широкою й здіймалася вгору, набуваючи форми сірої книги в шкіряній палітурці. Замкнена на ключ. Дівчина взяла атрибут до рук і щось клацнуло.

Розгорнула себе на Оборонному Заклинанні Тигра. На сторінці зображення великого Тигриська.

Каті дуже важко далося повернення в Гліаб те місце яке колись вона називала домівкою вигоріло вщент.

Єлена почула холод, за своєю спиною. Цей звук пробирав до кісток. Дівчина пройшла всередину єдиного вціділого будинку, що залишився у містечку.

Незнайомка із видіння дивилася на неї так, неначе вона останній рубіж.

Віддай нам книгу,- голос незнайомки був хриплим. Кожне слово давалося їй із пекучим болем. Єлена спробувала підійти ближче та незнайомка відступила назад. Губи тріснуті та крові не було.

Кішки зайняли більше місця, аніж їм дозволила Камаріла.

Звук став дедалі противнішим. Незнайомці важче триматися на одній точці. Єлена стиснула в руці медальйон.

- Сила Баст, дай мені свої мудрість та волю помолилася дівчина про себе.

Князь не відпустить тебе, поки не отримає те, що йому необхідно.

***

Таня вперше побачила дівчину за стільки років. В її донечки піднялася температура, а лікарі відмовлялися допомагати. Коштів в неї не було. Таня не хотіла примирятися із думкою що її донечка помирає. Незнайомка у красивому бірюзовому платті, яка приховувала лице вуаллю, підійшла до них й простягнула кувшин із молоком, для донечки.

Випийте,-промовила вона тихо.

Жар спав через декілька годин, на лиці донечки, знову засяяла посмішка.

Єлена пройшла вулицею, оминаючи людей. Її красиву сукню, знову заляпало брудом. Раптом, Єлена відчула, як щось виштовхує її із власного тіла. Вона, проти волі, опинилася у кімеаті своєї матері. Жінка, яку та нещодавно побачила у видінні сварилася із ненькою.

Я не рабиня! Не рабиня! Ти віддаси мені, те, що моє по праву!-незнайомка продовжувала верещати

Не тобі це вирішувати!- жорстким голосом сказала мама.

Генерал закрив свою стару скриню на ключ, це серце Баст давало йому змогу оминати смерть, направляти її на своїх ворогів.

Пташки у його клітці незадоволено зацвірінькали. Генерал сховав свою зброю подалі від сторонніх очей.

Ваш гість прийшов,- доповів йому дворецький.

Пропусти,- відповів Генерал.

У кімнату до Генерала увійшов його старий друг Ернесто, що разом вони воювали у Гліабі. Вони приховували свою природу, все змінилося коли він вийшов із кола мертвих Жриць Братства Кішок.

Генерал простягнув руку для привітання та у відповідь отримав відмову.

Мені потрібно знайти книгу-рівним тоном сказав Ернесто.- Князь чекає.

Книга Баст має знаходитися у Першої Жриці а та померла багато років тому.

Ернесто подивився на Генерала із відразою

- В неї залишилася спадкоємиця,- відповів Ернесто і випив пляшку коньяку