Єлена зробила рухи руками. На небі розквітали зірки. Замість пальців виступили кігті, її суперниця випустила кігтики. Між ними загорілося полум*я. В віддзеркаленні вогню обидві бачили лице Баст.

Кішка виступила із вогню і зіскочила на іншу. Повільно впустила в неї кігті. Дівчина заверещала і із неї вийшла якась блакитна істота

Баст розвернулася до Єлени й вхопила її за зап*ястя, мітка Баст проступила.

Вона побачила лице мами. Одним ударом, Єлена відчула себе в іншому тілі. Тілі тигриці. Вогонь всередині вогонь назовні. Єлена відчувала страх. Вона не зможе поверутися Баст дала їй молока. Єлена згадала Слідуй Шляхом Трьох поки не станеш й ти полум*ям.

Катя увійшла до будинку, який був облаштований у стилі середньостатистичної дворянки. Дворецький простягнув їй кружку міцного зеленого чаю.

В спальні на неї чекало блакитне плаття.

Ти вільний,- різко відповіла дівчина.

На небі бушувала гроза. В таку ж ніч вона тікала із Храму..

Єлена увійшла у церкву і сіла на лавку, що знаходилася біля входу.

Біля входу стояла іще одна людина, каліка, в якого не було лівої ноги. Костиль був старий, а очі повні люті. Він сверлив поглядом Генерала, що сидів поруч із багатою дамою.

Єлена впізнала іще одного із солдатів. Безпритульний плюнув на підлогу й вийшов із приміщення.

- Будь проклятий Генерал! Будь проклятий!- кричав бездомний.

***

Всі присутні не звернули уваги на сказані слова лише священник на хвилину замовк.

Ернесто пам*ятав той день. Тіла жінок й скарби, що вони витягли із Храму богині Баст. Він посміхнувся. Священник дістав єдине, що він лишив собі, нагороду.

Да прокляне вас богиня Баст!-кричали покійниці.

“ Померти за якусь шалудиву кицьку”- подумав священник.

***

Єлена шукала очима поле для гольфу. Поруч знаходилися столики. В затінку сиділи благородні дами.

Перстень Баст завібрував. Дівчина зробила підніжку одному із офіціантів, на неї вилилися напої.

Ти що сліпий? Не бачиш куди йдеш?- кричала вона.

Одна із дам зиркнула на неї, та потім продовжила розмову.

Куди я маю, в такому вигляді подітися! Іменем...- Єлена заткнулася. ЄЛЕНА не знає про Гліаб- Господа. Нова сукня...

Офіціант втік. Єлена дістала із сумки носовичок в спробі відтерти плями. До вух долинули голоси.

Це вона. Донька багатого вдівця?

Така неоковирна...

Тепер змушена буде вертатись, сукня то для бідноти...

Єлена замотала перстень у хустинку.

Ей. Підійдіть сюди...

-Ви ж донька багатого вдівця- запитала жінка, що була дружиною Генерала.

В мене немає батьків- Єлена намагалася побороти непрошені спогади.- В крайньому разі я їх не знала.

Ніс розривав різкий запах парфумів.

Вони розглядали її із-під опущених віял.

Я перепрошую, мені потрібно поїхати перевдягнутися.- Єлена розвернулася йти.

В мене в палатці є іще одна сукня.

Єлена перевдягнулася у сіру сукню. Дами посміювалися.

- Ви завжди любили благодійність.

Єлена поглянула на свої очі вони звузилися. Нігті почали перетворюватися на кігті.

Єлена вийшла із палатки.

Непогано,-критично оглянула її дама.- Ну що ж продовжимо нашу трапезу- вона мило посміхнулася.

“ Терпи, Іменем Баст Терпи”- благала вона про себе.- “ Їм потрібен клоун”

До їх столика підставили іще одне крісло. Єлена присіла, розглядаючи напій- вино.

Щось не так?- саркастично запитала дружина Генерала.

Знаєте, я краще б випила кави,- сказала Єлена.

Кави,- сказала одна із дам і голосно засміялася.

- Ти зовсім не дбаєш, про своє здоров*я- звернулася дружина Генерала до чоловіка що підійшов до них і поцілував її у руку.

Єлена поглянула йому в очі. Він розмовляв із однією із жінок Гліабу. Тою, що зрадила їх. Всередині неї закипіли емоції.

Єлена. Єлена Гавейн.- сказала дівчина.

Єлена сиділа у кареті, вона мовчала.

Слідуй шляхом Трьох- згадала вона слова останньої жриці.

***

Єлена увійшла у кімнату із статуєю Баст. Вона стала на коліна й поставила між лапами богині невеличку свічу.

Баст благослови й захисти моїх сестер. Дозволь їх душам зріднитися із твоїми творіннями.

Вона видихнула й додала

-Дай мені сили пройти шляхом цим...

Вона побачила яскраві смарагдові очі. Виступили обриси богині Баст. Богиня простягнула їй лапу із помаранчевими амулетами.

Бери дитя моє, і знай, що ти не будеш сама.

Єлена опинилася у своїх кімнатах.

ІІ

Місто Обелісків- порожні стовпи посеред піску, тиша і спокій. В день літнього сонцестояння, сонце впало, на один із Обелісків і вкрило землю величезною тінню. І саме в цьому місці із піщаних дюн й палючого сонця народилося місто, що носитиме назву Гліаб.

Дворецький зачинив двері, лишивши її наодинці. Він мав свободу та тепер надежав їй. Чоловік перебирав посуд на поличках. Одна брудна, треба перемити. Увімкнувши воду, чоловік згадав корабель, ту дівчину-рабиню, яку продавали й яку він просто привів додому.

Найдивнішим було те, що він не відчував себе у неволі. Дворецький неначе вперше опинився там де й має бути.

Це місце виявилося не в армії зі зброєю в руках, ні поруч із дружиною й родиною. А тут, поруч із тією, яка мріє про помсту.

Єлена увійшла у кімнату із статуєю Баст. Вона стала на коліна й поставила між лапами богині невеличку свічу.

Баст благослови й захисти моїх сестер. Дозволь їх душам зріднитися із твоїми творіннями.

Вона видихнула й додала

-Дай мені сили пройти шляхом цим...

Вона побачила яскраві смарагдові очі. Виступили обриси богині Баст. Богиня простягнула їй лапу із помаранчевими амулетами.

Бери дитя моє, і знай, що ти не будеш сама.

Єлена опинилася у своїх кімнатах.

Єлена затиснула амулети в кулак. Всередині неї кипіли сльози.

Повний місяць. Дивився прямо в очі. Єлена підійшла до балкону й випустила пазурі. Кішка стрибнула на землю й побігла через сад. Кішка заховалася у чагарнику.

Повз неї проходили люди. Вона розвернулася й пройшла в бік багатого будинку.

Там було пасмурно. Світло не горіло.Кішка побігла в сторону місця, що колись був напівспаленим лісом. Тварина поглянула на місяць. Вони бігли навипередки й кицька програвала. В голові вирували думки. Кицька ж бігла назустріч Минулому. Майбутньому. Теперішньому.