Єлена Гавейн наткнулася на одного з не зовсім тверезих солдатів Генерала який перечіпляючись йшов з бару й явно програв у карти останню сорочку. Його ноги ледве його вже тримали а очі вже людей не впізнавали він був сам не свій і явно в розпачі.

Я все програв все до останнього пенса, все,- він раптом подивився на неї своїми не зовсім тверезими очима й став уважно розглядати.

Слухай а може я тобою відіграюся- прозвучало з його вуст не як крик відчаю. Єлена знала що такі ставки серед солдатів не рідкість тому вона просто дала йому просто кігтями по щоці. Солдат відступився.

Він подивився їй в очі і подальші слова між ними були не потрібні. Єлена просто підійшла вперед Дворецький взяв її під руку він подивився на заляпаний одяг солдата.

Він щось хотів від вас пані?- запитав він.

Його відповідь в нього написана- сказала Єлена і вони спокійно рушили містом.

Ви впевнені що він може бути потрібен?- запитав Дворецький в рамках своєї роботи.

Така ціна.- сказала Єлена Гавейн.

Карета рушила а вона все розглядала людей навкруги намагаючись зрозуміти в кого з них може бути перстень її матері. Вона ще досі пам'ятає як мама відбивалася від цих катів і як один із них застиг на місці не посмівши до неї торкнутися.

Іменем Баст ти будеш проклятий- він завмер на місці його паралізувало від страху.

Карета зупинилася і вони опинилися вдома. Єлена увійшла до будинку. На столі лежав нотатник яким не користувалися Дворецький взяв його до рук і оглянув. В будинку було холодно дрова в комині догоріли. Єлена Гавейн підійнялася нагору зняла сукню й відчинила вікно. За вікном знаходився ліс в якому кричали сови, ворони, сичі й бігали інші тварини. Дівчина вдихнула на повні груди.

Вона подивилася на стакан води що стояв на столі й роздратовано його перекинула.

Старі книги в бібліотеці які вона зберігала для себе й знайшла ще тоді коли повернулася назад вона поглянула на них підійшла до поличок деякі обгорівші листочки на яких проступали чорнила з літерами. Єлена Гавейн не відчиняла ці книги. Не знала чому просто можливо іще не прийшов їхній час. А коли прийде вона відчує вона зрозуміє вона просто підійшла до полиці й поглянула на них знову.

В кров в неї полихнуло жаром її внутрішня кішка просилася вийти назовні. Дівчина замкнула двері на замок роздягнулася й дозволила їй вийти назовні. В такі хвилини вона забувала про те що переживала була лише вона і її сутність більше нічого лють ненависть звір.

Вона вистрибнула у вікно на волю і зіткнулася з іще одним величезним ягуаром з чорними очима. Вони зацікавлено розглядали одне одного.