Думки

Марія Лепетан

Веришь или нет, каждому из нас есть что скрывать. Believe It Or Not (оригинал Nickelback Ящик замкнувся, його ніхто не відімкне, Ключ кане в лету Може спроуєш його знайти? Секрети павуками розриваються на волю, Та ящик замкнувся його ніхто не відімкне. Кожного ранку ти бродиш по колу, Навіщо? Відповіді ти не скажеш, А просто гребтимеш чортзна-куди. Чому? Нащо?Куди? Питання сипатимуться, А відповіді ховають замки. І тільки ключ знає всю правду, Яку ніколи не захочеш розповісти. [img]https://www.pexels.com/ru-ru/photo/1640796/ [\img]

2020-04-06 05:11:31

Інші вірші поета

Я одна Слова Розкажи мені казку Місто

Інші поети

Nashi

@nourashii

Juli Pencil

@Juli_Pencil

Aila

@aila4u

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

8366

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

10909