Лиши собі
Марія Відьма Галича Лепетан
Серія: Чорне та біле Коли ти нарешті все зрозумієш! Коли ж трафить шляк! За цими стінами, нічого, крім страху нема. Мене вже нема в цьому тілі. М*ясо та кістки... А ти що? Серце своє мені віддаси? Лиши собі Темної ночі, Темної вежі. Чорний чоловік Тихо йде. Я йду за ним, Я зробила свій вибір! До мене не лізь! Віддала себе натомість. Ти хочеш, щоб я зникла, Я знаю... Твоя любов давно вже стала Фікцією... Темної ночі, Страх відскакує від стін. Тьма всередині-назовні. Та вона мене не придушить А ти що? Серце своє мені віддаси? Лиши собі...
2021-02-21 06:13:28
3
0
Інші вірші поета
Розкажи мені казку Велике Полювання У сутінках Нікому не скажу
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1539
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11168