Коли було шістнадцять
Я ляжу на траву.
Забуду про всі свої тривоги.
Навколо тиша.
Лише сонце світить сердито в очі,
А легкий вітерець колесить пасмами.
Де-не-де чути тахкання птахів.
Вони все кудись летять.
Постійно метушаться.
Тільки вони ніколи не мають спокою.
Що не день у них нові турботи,
Запах свіжої скошеної трави.
Та вчорашнього дощу,
Оселилися в моїй голові.
Як добре, коли тихо та спокійно,
Як добре проводжати захід сонця,
Як добре зустрічати ніч під зоряним небом.
А ніч все мчиться на колісницях.
А за нею сестриця місяць та дітки зірочки.
Вони знову похибки займають свої місця.
Щоб встигти заглянути у кожне вікно.
А місяць у всій своїй красі.
Лягла відблисками посеред річки!
2024-03-17 19:16:52
0
0