Були вечори
Були розмови до ранку. В їхніх очах було видно іскри кохання, Тоді на душі було так тепло та затишно. Не було до та після, а тільки зараз! Вона любила співати пісні, а він награвав на гітарі. У них тоді нічого не було. Були тільки вони удвох та незвіданість. Ніхто із них не знав, що буде завтра! Просто йшли хвилинні миті, Коли душа була така щаслива та безтурботна. Тоді було так легко на душі, як ніколи. Але, раптом все стало сірим та пустим! Стало холодно та порожньо! Поступово і вогник згас. Забули, про ті безтурботні вечори, Забули, про ті розмови та пісні. У кутку пилилася вже давним-давно гітара. З часом і вони стали чужі один одному! Все забулося, ніби й не було нічого. Кожен із них уже вибрав свій шлях!
2023-02-28 23:46:31
1
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3482
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5935