Були вечори
Були розмови до ранку. В їхніх очах було видно іскри кохання, Тоді на душі було так тепло та затишно. Не було до та після, а тільки зараз! Вона любила співати пісні, а він награвав на гітарі. У них тоді нічого не було. Були тільки вони удвох та незвіданість. Ніхто із них не знав, що буде завтра! Просто йшли хвилинні миті, Коли душа була така щаслива та безтурботна. Тоді було так легко на душі, як ніколи. Але, раптом все стало сірим та пустим! Стало холодно та порожньо! Поступово і вогник згас. Забули, про ті безтурботні вечори, Забули, про ті розмови та пісні. У кутку пилилася вже давним-давно гітара. З часом і вони стали чужі один одному! Все забулося, ніби й не було нічого. Кожен із них уже вибрав свій шлях!
2023-02-28 23:46:31
1
0
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16103
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1943