Були вечори
Були розмови до ранку. В їхніх очах було видно іскри кохання, Тоді на душі було так тепло та затишно. Не було до та після, а тільки зараз! Вона любила співати пісні, а він награвав на гітарі. У них тоді нічого не було. Були тільки вони удвох та незвіданість. Ніхто із них не знав, що буде завтра! Просто йшли хвилинні миті, Коли душа була така щаслива та безтурботна. Тоді було так легко на душі, як ніколи. Але, раптом все стало сірим та пустим! Стало холодно та порожньо! Поступово і вогник згас. Забули, про ті безтурботні вечори, Забули, про ті розмови та пісні. У кутку пилилася вже давним-давно гітара. З часом і вони стали чужі один одному! Все забулося, ніби й не було нічого. Кожен із них уже вибрав свій шлях!
2023-02-28 23:46:31
1
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3987
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2724