Пам'ять
Ясний, світлий день укриється темрявою. Моя душа знайде спасіння у вічності. Моє тіло увіковічнюватиме пам'ятник. А земля на якій стоятиме пам'ятник укриється мохом та траурними квітами. Всі птахи, що любили весну, поникнуть восени. Усі морські хвилі метатимуться туди-сюди морськими просторами. Дощі та грози будуть йти шумно, не даючи заснути моїм ворогам. Мої друзі та близькі шукатимуть порятунку у спогадах про мене. Тільки сумуватиме воістину буде земля, небо та вітер. Вони спостерігали з народження до останньої хвилини життя. Вони бачили весь смуток, біль та сльози. Усі злети та падіння. Усі вони сумують по-своєму. А я знайду спокій, залишивши на землі увічнені частинки про себе. Щоб люди не забували, що колись цією землею ходив Я! Та людина, яка незважаючи на весь свій біль, невдачі, зчепивши зубами, Йшла здійснювати свої мрії! Той, хто хотів залишити та залишив увічнену пам'ять про себе.
2023-02-27 12:39:21
1
0
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4209
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11352