Пам'ять
Ясний, світлий день укриється темрявою. Моя душа знайде спасіння у вічності. Моє тіло увіковічнюватиме пам'ятник. А земля на якій стоятиме пам'ятник укриється мохом та траурними квітами. Всі птахи, що любили весну, поникнуть восени. Усі морські хвилі метатимуться туди-сюди морськими просторами. Дощі та грози будуть йти шумно, не даючи заснути моїм ворогам. Мої друзі та близькі шукатимуть порятунку у спогадах про мене. Тільки сумуватиме воістину буде земля, небо та вітер. Вони спостерігали з народження до останньої хвилини життя. Вони бачили весь смуток, біль та сльози. Усі злети та падіння. Усі вони сумують по-своєму. А я знайду спокій, залишивши на землі увічнені частинки про себе. Щоб люди не забували, що колись цією землею ходив Я! Та людина, яка незважаючи на весь свій біль, невдачі, зчепивши зубами, Йшла здійснювати свої мрії! Той, хто хотів залишити та залишив увічнену пам'ять про себе.
2023-02-27 12:39:21
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2302
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3037