Клара одягала плаття яке з заду довше. Ліка одягла також плаття але воно було міні. Джеймс як завжди був у сорочці і штанах, а ось Тео одягнув штани і футболу. Тео і Ліка хотіли піти у клуб, вони їх не затримували. Джеймс показував місто. Вони підійшли до якоїсь вулиці яка неосвічувалася.

- Далі нам не можна.

- Чому? Запитала Клара

- Це вулиця вампірів які п'ють кров людей.

- А ви?

- Нам достатньо однієї краплі а їм ні. У всю нашу їжу ми даємо пару крапель крові цього достатньо. Ось чому ми можемо їсти усе. Звісно пару разів на тиждень ми п'ємо кров тварин.

- Ясно йдемо звідси. А то я ще досі вірю що мені 16 і я людина. Хоча і згадала всі 161 років.

Тут перед ними появилось багато вампір. Всі були приблизно її віку.

- Джеймс давно в гості не заходив. А хто це з тобою. Я її не знаю нова сусідка.

- Відстань. Сказав Джеймс.

- А ти знаєш що він вампір? І ти для нього просто обід.

- Знаю, і що хочеш щоб я стала твоїм обідом?

- ОГО ще не бачив такої людини. Скільки тобі років?

- 161!

- Ти що вампір? Не вірю, доведи.

- Я Клара Лінкольт, щоб тобі стало зрозуміліше дівоча фамілія моєї мами Блейс. Катерина Блейс. Нечув?

- Що??? Блейси ніколи не приїдуть сюди.

- Не віриш? Ну невір. Мені всеодно. Пішли Джеймс?

- Так. Відповів Джеймс.

Коли вони уже доходили до дому то Джеймс почав говорити.

- Ти настільки нагла. А якщо ти ще людина?

- Я завжди була вампіром надіюся мама не давала мені зілля щоб стати людиною.

- Ти знаєш про зілля? А ти часом не знаєш де його можна найти?

- Ні не знаю. Все пака я маю йти.

- Пака.

Коли Клара зайшла у свою кімнату то побачила те саме що і було минулого разу. Вона переодягнулася і пішла спати. Цього разу вона вирішила не прибирати. Коли вона зранку проснулася то побачила що у кімнаті чисто а вона лежить у вчорашньому одязі. Клара чітко пам'ятала що переоділася в піжаму. Вона одягнула кофту сарафан, взяла зошит і пішла у підвал. Вона положила зошит у таке місце де ніхто би не міг найти. І тут вона почула що двері підвалу закрилися. Вона почала стукати, і відкрив двері тато.

- Що ти там робила? Запитав сердито він.

- Двері були відкриті.

- Тепер не будуть.

Клара побігла у конюшню. Вона побачила що у них багато коней. Але почула якийсь неприємний запах. вона трішки пройшлася і побачила що один кінь помер. Точніше його вбили. На ньому ножиком написали Ліка. Клара злякалася і зразу впала. Вона побігла шукати Ліку.

Ні у її кімнаті, ні у садку її ніде не було. Потім вона побачила як Ліка підходить до будинку. Клара побігла за нею. З сусіднього будинку якраз виходили Джеймс і Тео. Вони побачили що Клара плаче і що двоє сестер побігли у конюшню. Вони побігли за ними.

- Ось дивися. Сказала Клара до Ліки.

Хлопці уже стояли коло конюшні і чули їхню розмову.

- Господи, хто це зробив?

- Не знаю. Але тепер сама нікуди не ходи. Сама бачиш.

- Мені тепер страшно по дому ходити. Якщо змогли пробратися між сигналізацію значить зможуть пробратися і на другий поверх.

- Що сталося? Запитав Тео підійшовши до них з Джеймсом.

- Ось. Показала рукою Ліка.

- Що??! Вигукнула Клара.

- Куди подівся труп?

- Він щойно був тут. Почекайте мені треба дещо перевірити.

Клара побігла до хати Ліка за нею.Клара бігом побігла на другий поверх. Вона відкриває свою кімнату. І перед дверима лежить щоденник. Вона взяла його закрилася в кімнаті. Вона вирішила почитати його.

«Після того як я дізналася що моя сім'я вампір, я вирішила обдивитися все подвір'я. Я найшла труп. Мені здається що це якась загадка гра, яку треба розгадати. На трупі писало моє ім'я.»

«Зі мною робиться щось дивне. Вчора я найшла труп а сьогодні мені дуже погано. Це від коня чи ні?»