Клара уже дала багато концертів після чого вирішила поїхати до дому. Звісно вона їхала разом із Джеймсом. Про нього пішли слухи, що він її хлопець. Але Клара все розтавила на свої місця. У неї в дома на подвір'ї вони ще довго тренувалися. Вони вирішили, що в перше виступлять як двоє айдолів а друга пісня буде де Клара на фортепіано а він грає на гітарі. Це мало бути щось з щимось.

Клара як завжди прийшла до дому дуже пізно. Вона була стомлена. Тут до неї дзвонить телефон. Це був продюсер.

- Алло, що це має бути!!!

- Що таке?

- Ти зустрічаєшся з Джейом на очах у преси. Чому ти зразу не сказала, що знайома з ним.

- Що? Ми сусіди. Я вирішила, що буде краще підготувати пісню. Ось ми і займалися на моєму подвір'ї. Хочете сказати за мною стежать?!

- Так. Що нам робити з тим журналістом?

- Не знаю ви завжди з таким розбиралися.

Клара швидко заснула. На ранок коли вона встала уся кімната була якась не така. Вона вбралася у форму і вже збиралася йти, як тут до кімнати заходить ВОНА. Клара бачила себе зі сторони. Як вона багато працює і навіть на свята, коли її родина святкує без неї. Далі появився щоденник. Клара його відкрила підійшла прочитати.

"Як ти колись це робила, зроби і зараз"

Вона не розуміла, що це означає. Тут до Клари підійшла ВОНА.

- А що думала це правило не поширюється на хлопців?

- Про, що ти говориш? -запитала Клара.

- Зрозумієш! І до речі покатайся на коні з сестрою. І зі всіма. Тобі рідна користь).

Після того Клара появилася на подвір'ї у формі. Вона виходила з хати. Джеймс покликав до себе і вони разом поїхали у школу. Все було добре до Їдальні. Джеймс, Тео і всі як завжди сиділи за столом. Тільки сьогодні Ліка сиділа разом з ними.

- Кларо, Ліко, ви знали, що у Джеймса за тиждень день народження. -запитав один із його друзів.

- Що чесно? Кларо ти знала? - запитала Ліка.

- Так. Як бачила його анкету. Забула?

- Яку анкету? - запитав Віллард.

- Якщо він захоче розкаже.

- До речі запрошую вас всіх на день народження.  - сказав Джеймс.

- Я не прийду. -сказала Клара.

- Що  знову! Клара може хоч того року. Я тебе прошу. - говорила з благаням Ліка.

- Ти знаєш. Не можу. Робота.

- Навіть на день народження Джеймса? - запитав Тео.

- Так. Джеймс, ти також привикай скоро не буду в тебе дня народження.
Клара встала і пішла. Ліка лишилася.

- Я також не піду. Так завжди.

- Чому вона не піде? - запитав Джеймс.

- Вона уже як 20 років не святкує свята. Обіцяла нам якщо переїде сюди то буде святкувати. Вона завжди дотримувалася свого слова. На свята вона постійно сидить у музичній кімнаті. Я піду.
Ліка також пішла.

- Ну на твоє день народження вона би мала прийти. Джеймс, Тео чого ви її не вмовили?

- Навіть Ліка її не вмовмла. Що він мав зробити?! - Запитав Віллард.

Клара йшовши до дому була сумна. Вона зрозуміла те, що було написано. Вона ніколи не ходила на день народження. І на всі інші свята також. Хоча вона і обіцяла, що таке не повториться але цей щоденник. Від нього можна чекати все.