Блог
Всі
Думки вголос, Питання, Особисте
Привіт, любий читачу! Я хотіла б розповісти, що нещодавно почала читати книгу "тисяча пам'ятних поцілунків". Я прочитала десь третину з книги, але навіть ця частина викликала у мене безліч емоцій. Якщо хтось також читав, або читає цю книгу могли б ви розказати про свої враження? Мені буде дуже цікаво почитати)
5
192
Думки вголос, Питання, Особисте
Добрий вечір, шановні!
Маю ідею написати вірш про незрозумілі почуття.
Про відчуття коли ти тільки починаєш спілкування з людиною і ви спілкуєтеся менше тижня, але чогось є бажання спілкуватися з цією людиною і розповісти їй усе що спаде на думку. Але ти цього не робиш, бо вважаєш, що будеш занадто нав'язливим і безглуздим.. Тому просто чекаєш
Чекаєш доки людина сама почне діалог
Хоча, мабуть це навіть більш дивно, ніж іноді писати самому
Якось так
Цікаво, чи відчували ви колись шось схоже? Бо я - так.
Вірші
Всі
Тут і там
Перші очі карі
Другі, також, карі
Тут волосся довге
Там коротке й марне
Тут живе надія
Там її й немає
Тут і сонце світить
Там і дощ лякає
Тут немає суму
Там немає страху
Тут гуляють діти
Там немає шляху
Тут співають пташки
Там скриплять вози
Тут лягають спати
Там ідуть робить
Третій сон тут бачать
Бачать там стару
Ту, що серед ночі забере живу...
1
0
67
Вона писала вірші
Вона писала вірші й читала йому
Він з уважністю слухав кожну строку
Не знайомий з мистецтвом, поетами, тощо
Він любив її вірші, голос і будь-що
Що завгодно, аби то було поруч з нею
Що завгодно, лиш тільки би посмішка в неї
Що завгодно, аби її очі вбачать
Що завгодно, аби її скрізь відчувать
У думках, у повітрі, в смаку і будь-де
Будь-де де можливо, і там де і не
Слухав голос її, його посмішка грала
Її очі світились, й вона посміхалась
І писала вірші, всі йому лиш читала
І він слухав її, поки сонце не встало...
3
0
103
Душа
Чи він любить мене за таку мою душу?
За таку, що сміється і плаче в момент
За таку, що накрутить де й місця немає
За таку, що заплаче лиш дай тільки шанс
За таку, що кохає та так шо болить
За таку, що не вміє мовчать коли треба
І за ту, що мовчить коли справді їй зле
За таку, що серйозна і сильна
За таку, що слабка і вразлива
За таку, що лиш хоче тепла
І за ту, що буває сама як зима
За таку, що вогонь
За таку, що горить
За таку, що як шо то її не спинить
За таку, що за правду
За таку, що не любе брехать
За таку, що є мстива
За таку, що й пробачить однак
За таку, що так просто заплаче
За таку, що й усміхнеться враз
За таку, що лиш просто хотіла кохати
За таку, що не хтіли кохать
За таку, що наївна була й пожаліла
За таку, що посохла як квітка
Й за таку, що як цвіт зацвіла
1
0
95
