Вірші
Тут і там
Перші очі карі
Другі, також, карі
Тут волосся довге
Там коротке й марне
Тут живе надія
Там її й немає
Тут і сонце світить
Там і дощ лякає
Тут немає суму
Там немає страху
Тут гуляють діти
Там немає шляху
Тут співають пташки
Там скриплять вози
Тут лягають спати
Там ідуть робить
Третій сон тут бачать
Бачать там стару
Ту, що серед ночі забере живу...
1
0
74
Вона писала вірші
Вона писала вірші й читала йому
Він з уважністю слухав кожну строку
Не знайомий з мистецтвом, поетами, тощо
Він любив її вірші, голос і будь-що
Що завгодно, аби то було поруч з нею
Що завгодно, лиш тільки би посмішка в неї
Що завгодно, аби її очі вбачать
Що завгодно, аби її скрізь відчувать
У думках, у повітрі, в смаку і будь-де
Будь-де де можливо, і там де і не
Слухав голос її, його посмішка грала
Її очі світились, й вона посміхалась
І писала вірші, всі йому лиш читала
І він слухав її, поки сонце не встало...
3
0
112
Душа
Чи він любить мене за таку мою душу?
За таку, що сміється і плаче в момент
За таку, що накрутить де й місця немає
За таку, що заплаче лиш дай тільки шанс
За таку, що кохає та так шо болить
За таку, що не вміє мовчать коли треба
І за ту, що мовчить коли справді їй зле
За таку, що серйозна і сильна
За таку, що слабка і вразлива
За таку, що лиш хоче тепла
І за ту, що буває сама як зима
За таку, що вогонь
За таку, що горить
За таку, що як шо то її не спинить
За таку, що за правду
За таку, що не любе брехать
За таку, що є мстива
За таку, що й пробачить однак
За таку, що так просто заплаче
За таку, що й усміхнеться враз
За таку, що лиш просто хотіла кохати
За таку, що не хтіли кохать
За таку, що наївна була й пожаліла
За таку, що посохла як квітка
Й за таку, що як цвіт зацвіла
1
0
102
Відстань
Як говорив Сергій Жадан :
Любов варта всього..
Тож відстань цю ми також переможем
Хоч ми не бачилися ще та всеодно
Люблю твоє волосся й карі очі
Люблю твій голос, погляд, щирість
Люблю коли мене ти мило кличеш
Люблю тебе хоч і далеко ти
І так кортить порою обійняти
Шкода, що зараз це лише закривши очі можна уявляти...
3
0
129
Зима
Зима прийшла
Така красива
Така мальована й красна
І снігом землю всю покрила
Ліса й садиби замела
Й вітри холодні відпустила
Бо зараз є така пора
Холодна, мокра і похмура
В той час потішна, світла і красна
Вона дарує диво усім дітям
Дарує щастя, радість, незабутні дні
І спогади чудові, про час коли такими безтурботними усі були...
4
0
132
Чи це моя споріднена душа?
Я думаю про нього майже кожну мить
Чи то є ранок, чи то ніч, усі думки про нього..
Люблю його
Кохаю неймовірно
Він відчувається наче споріднена душа..
Його побачить хочу, пригорнуть й не відпускати
Нажаль, нас відділяє купа кілометрів..
Цікаво, а який у нього аромат?
Й як відчувається коли він обіймає?..
4
0
109
Ти і Він
Ти просив написати віршА про любов до тебе
Він навіть не знав що я про нього пишу
Ти казав що все мало і мало
З ним ми просто спілкувалися досхочУ
Ти казав що любив, та здавався холодним
Він цього не казав та я знала однАк
Погляд твій не здавався любовним
Його погляд був теплим, наче він обіймав
І обійми твої не були мені милі
А його обіймала з охотою я
Ображався на все
Він лише посміхався
Я не знаю чому все отак от було
Були разом пів року
Майже з ним не були
То чому усе так шкереберть?
Чому так? Не інакше чому?
При обіймах ти просто торкався мене
Він підносив і ніс вдалинУ
То чому я тоді не із ним залишилась?
І чому є бажання усе повернуть?
Не із тим хто просив написати вірша
А із тим хто й не знав про ті вірші..
4
0
163
Я забуду все завтра
Я забуду все завтра
Зранку, о 5
Не згадаю нічого, що з нами було
І залишу позаду усі ті деталі
І всі ті почуття залишу позаду
Всеодно все було, було і пройшло
Залишилися спогади лиш в голові
Ти пиши якщо схочеш, якщо ні, не пиши
Я не буду благати, вмовляти
Я можливо тобі більш і не відповім
Але це неважливі деталі
Ти залишишся там,
Коли ж я піду далі
Навіть голову не поверну
Я забуду тебе..
Завтра, о 5..
Більш пізнати тебе не схочу...
3
0
157
Чому?
Чому так легко зрозуміти коли глядач, а не діяч?
Чому коли шось відчуваєш не впевнений чи справді так?
Не впевнений, чи там, чи з тими, чи у той час й ті почуття?
Чому так важко уявити життя без безлічі питань?
Без тих думок і тих припущень?
Без купи вигаданих дій?..
7
0
201
Чи я люблю тебе?
Чи я люблю тебе?
Може міраж?
Що я насправді відчуваю?
Чи було шось?
Це просто сон?
Я більше ніц не пам'ятаю..
Лиш знаю, що коли тебе побачу, коли почую, обійму
Я шось та точно відчуваю,
Та що?
Не взнаю доскінчу..
Чи то любов?
Симпатія?
Чи дружба?
Чи засторога вищих сил?
Не знаю я
І так чомусь бракує слів..
5
0
167
Той хлопець..
Той хлопець з карими очима
Милою усмішкою й кудрявим волоссям..
Він трохи дивний, але милий
Цікаво як він зараз там?Чи все добре?
Ми не спілкуємось уже,
Та час коли ми спілкувались, я зазвичай згадую із посмішкою на лиці
Це приємно, він читає книги
Гадаю він глибокий й непізнаний океан
Це зацікавлює пізнати його, та гадаю, що це вже неможливо..
*Цікаво чи він згадує мене?*
3
0
157
Я думала любов прекрасна..
Я думала любов прекрасна,
Але оманлива вона..
Вона солодка на початку
Та кисла дуже наскінчу
Приманить виглядом казковим,
А потім вб'є тебе ущент
Залишить спогади чудові
Лиш не рахуючи ту смерть
Ту смерть наївної дитини,
Що вірила в ясну любов
І дарувала серце щиро
Не знаю про ту "любов"
Гадаючи, що в тому щастя,
Що це чудово, як у сні,
Але прокинулась дізнавшись,
Що то не сон і ми сліпі
Сліпі, бо закриваєм дружно очі
На все, що слід вбачать одразу
Не бачим прапорці червоні,
Потім тримаємо образу...
5
0
118
Мабуть
Мабуть дурна я
Бо ніяк збагнуть не можу
Чому так хочу покохать, але не в змозі
Та скільки книг я про кохання прочитала і фільмів про кохання подивилась я
Але коли йде справа про реальне, нерозумію чи насправді треба то мені
Чи то закоханість, симпатія, любов
Чи то кохання
Не розумію
Не можу
Вони всі такі слабкі
Чи може я занадто сильна
Не збагну
Але так хочеться цього тепла, тих відчуттів приємних
Так хочеться знайти хоч щось своє
Яке коли засмучена обійме, і ніжний поцілунок на чолі лишить..
6
0
180
Мабуть
Мабуть ви скажете, що я дурна
Та хочу бути я в його думках
Щоб зранку як прокинувся й вночі остання мисль
Була лише про мене
Щоб він мене любив
Чи хочу я відносин? Мабуть так
Але не з ним
Не мій типаж
Він звісно милий, але ні
Не зможу я його кохать
Хоча, не буду за майбутнєє казать
Ніколи не кажи ніколи, так?)
4
2
139
Чому?
Чому дитино ти не вмієш відмовляти?
Чому так важко говорити "ні"?
Чому себе караєш як відмовиш?
Чи тобі легко жити з цим? Гадаю, ні
Тоді чому ти просто не відмовиш?
Хіба так складно вимовити "ні"?
Хіба не легше буде, як навчишся казати, як насправді є тобі?
Гаразд, я знаю, що це складно
Сама відмовить можу не завжди
Чомусь.. наче провину відчуваю
Хоча від того і не сталося біди
Та інколи вже можу відмовляти
Й немає відчуття вини
Тому я сподіваюсь, що і ти дитино
Навчишся вимовляти оце "ні"
Бо так насправді легше жити
Коли немаєш докорів за це
Коли можеш сказати просто правду
І не брехати всім й навіть собі
Ти можеш хтіти шось, шось можеш не хотіти
І це нормально, тут нема біди
Та тільки набагато легше, як розумітимеш і не брехатимеш собі...
6
0
137
Лаванда
Лаванда
Дивная ця квітка,
Така солодка і така гірка
Така фальшива і така правдива
Така приємна і така бридка
Вона привабить ароматом п'янким -
Увірветься в твоє життя
Коли бажатимеш не мати згадки
Не зітреться із пам'яті вона
І будуть то твої болючі ранки
Які болітимуть завжди коли згада
Ти не забудеш квітку ту примарну
Бо неможливо це коли її нема..
6
3
160
Лаванда
Лаванда
Квітка ця прекрасна
На очі твої схожая вона
Вони такі блакитні і прекрасні
У них тону я, наче то ріка
Тону, бо плавати не вмію
Та зачаровує мене вона
Вона глибока, темна, загадкова
Вона така манлива і красна
Щоразу потонути у ній хочу
І щоб поглинула мене вона уся
Ті очі схожі на блакитне небо
Воліла б птахом я у нім літа
Пірнать, як риба в воднії простори
У хмарки поринать і виринать
Єдине тільки, що не вміла я літать..
5
0
152
Знайомий незнайомець
уві сні
Є те чого змінити я не зможу
Мої слова і вчинки всі мої
Але що можу я, то жити далі
І більш не здійснювати помилки
Я можу не забути всі питання
Та відповідь ніколи не знайду
Тому я просто мушу жити далі
Без всього цього смутку і страху
Я буду пам'ятати кожну мить
Веселу чи сумну нема різниці
Бо все це вже було і все минуло
Лишилось тільки в пам'яті моїй
Я пам'ятаю день, як закохалась
І день коли тебе я прокляла
Я пам'ятаю все і навіть більше
Хоча мабуть це вже дурня
Я пам'ятаю майже кожну мить з тобою
За це і ненавиджу цю мить уві сні
Коли тебе я бачу хоч не хочу
Коли мовчу хоч є у мене купа слів
Можливо я колись тебе забуду
Не знаю краще це чи навпаки
Хотіла бачити колись з тобою світанки
А зараз не хотіла б навіть сни
Колись я мріяла, що будемо ми разом
Що буде все як в казці, уві сні
А зараз я воліла б все забути
Не пам'ятати жодну кляту мить
Коли зустрілись ми
Коли тебе любила
Чи так здавалося тоді мені...
Я маю купу запитань до тебе
І не почуєш ти ніодне з них
Можливо це на краще
Я не знаю
Якби і відповів, то що тоді?
Я маю вже нове життя
Хочу забути
Не пам'ятати миті кляті ті
Та ти прийдеш до мене знову
Тому до нових зустрічей в вісні...
5
0
133
Чому?
Чому ти просиш Всесвіт допомоги?
Чи думав ти, що можеш сам?
Що мусиш сам вирішувати долю?
Що Всесвіт у житті твоїм не пан?
Що кожне твоє рішення - це сходи
Ти підіймаєшся повище, йдеш униз
Лиш ти вирішуєш, які зробити кроки
Чи не робити їх, вирішуєш лиш ти
Чи думав ти, що пан своєї долі?
Що лише ти вирішуєш куди іти? І чи іти?
Як ні, то краще б вже подумать, щоб не втрачать дорогоцінні дні
Бо на початку думаєш, що часу вдосталь
Та потім розумієш, що насправді ні..
4
0
158
