واقع
مرحبًا، قد لا أعرفك، لكن بالتأكيد هنالك شيء ما يحزنك، أشعر إنها أصبحت موضة هذه الأيام، لا يمكنك العيش في الحياة إلا إذا كنت مكتئبًا او حزينًا، صراحةً، هذا مقرف، أشعر أن مرض الاهتمام بدأ بالانتشار، تكتئب بلا سبب ثم يهتم لك الناس فتستمر في ذلك كي يستمروا هم بدورهم في الاهتمام بك إلى أن يصبح الأمر واقعًا، ولا تستطيع الهروب منه، ثم يمل الناس من الاهتمام بك ويرحلون وتصبح انت المكتئب المكسور الذي تركه الناس. أفق يا عزيزي! ليس كل البشر لديهم وقت لنواحك، كلٌ لديه حياته الخاصة ومشاكله، لسنا متفرغين لبكائك وشكواك، قُم الان وانقذ نفسك، لا أحد يمكنه انقاذك، فقط انت من تستطيع، الان إذهب لحل مشكلتك أيًا كانت، لا تقل ان ليس لديك حل، لكل مشكلة حل، خلق الله مشكلتك، واعطاك القوة لحلها، إذهب واستخدم تلك القوة اللعينة! وكُف عن البكاء والنواح أينما ذهبت. قد يكون الواقع قاسيًا أحيانًا.
2020-10-02 20:09:23
9
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Ho Ho
تماماً!! 👏🏻 صح صحصوح صحاصيح!!! 💛💛
Відповісти
2020-10-02 20:25:27
Подобається
zzz 18
قد يكون الواقع قاسياً أحياناً لكنك اقوى منه.♥
Відповісти
2020-10-02 20:50:34
Подобається
Sara_ Army7
يب 👌🏻💙
Відповісти
2020-10-04 12:34:17
Подобається
Інші поети
Ruslan
@unhappy_anonym
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1617
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2240