واقع
مرحبًا، قد لا أعرفك، لكن بالتأكيد هنالك شيء ما يحزنك، أشعر إنها أصبحت موضة هذه الأيام، لا يمكنك العيش في الحياة إلا إذا كنت مكتئبًا او حزينًا، صراحةً، هذا مقرف، أشعر أن مرض الاهتمام بدأ بالانتشار، تكتئب بلا سبب ثم يهتم لك الناس فتستمر في ذلك كي يستمروا هم بدورهم في الاهتمام بك إلى أن يصبح الأمر واقعًا، ولا تستطيع الهروب منه، ثم يمل الناس من الاهتمام بك ويرحلون وتصبح انت المكتئب المكسور الذي تركه الناس. أفق يا عزيزي! ليس كل البشر لديهم وقت لنواحك، كلٌ لديه حياته الخاصة ومشاكله، لسنا متفرغين لبكائك وشكواك، قُم الان وانقذ نفسك، لا أحد يمكنه انقاذك، فقط انت من تستطيع، الان إذهب لحل مشكلتك أيًا كانت، لا تقل ان ليس لديك حل، لكل مشكلة حل، خلق الله مشكلتك، واعطاك القوة لحلها، إذهب واستخدم تلك القوة اللعينة! وكُف عن البكاء والنواح أينما ذهبت. قد يكون الواقع قاسيًا أحيانًا.
2020-10-02 20:09:23
9
15
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (15)
Ho Ho
تماماً!! 👏🏻 صح صحصوح صحاصيح!!! 💛💛
Відповісти
2020-10-02 20:25:27
Подобається
zzz 18
قد يكون الواقع قاسياً أحياناً لكنك اقوى منه.♥
Відповісти
2020-10-02 20:50:34
Подобається
Sara_ Army7
يب 👌🏻💙
Відповісти
2020-10-04 12:34:17
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5568
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2204