Біль минулого
Ти ж казав, що не кохаєш, Що усе то була гра, Що робив це лиш для того, Щоб себе розважити. Ти ідеш закривши двері, Усміхнувся наостанок. Увіткнувся ніж у спину, Розірвалось серце навпіл. Я собі поклялась щиро, Що вже більше не повірю Всім твоїм усмішкам лживим, Всім обіймам лицемірним. Потім знову ти з'явився. І благав мене й божився, Що колишнії слова-помилка, Бо жалкуєш за минулим. Повернутися ти хочеш? Та було вже пізно милий. Вже не можу я кохати. Ти спалив мене до тла. Вирвав серце із корінням, Розтоптав всі почуття.
2018-08-22 13:08:52
5
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2791
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3428