Захисники України
Ада
Плаче вітер, плаче небо, Плаче вікно у кімнаті, Але не плаче Україна, Тому, що сліз уже нема. Коли вже закінчиться жорстока ця війна? Коли ж насититься ця кровожерлива земля? Відлетіли душі воїнів у Рай, Щоб пізнати спокій хоча б на небі, Якщо ж родилися для боротьби, На полі бою мають смерть пізнати І не вернутися ніколи До краю рідного, що їх зростив До матері, що їх оплакує Не гуляти їм по рідному полю, І ніколи вже не зустрітися тут на землі, Наші воїни хоробрі, Наші соколи ясні, Будуть в небі літати І на нас споглядати.
2018-09-07 18:09:20
5
0
Інші вірші поета
Слова Ти мій кокаїн Сон в дощ Пусті обіцянки, пусті слова
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4618
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1047