Слова
Пусті обіцянки, пусті слова, Пусте кохання, пусті наші серця. Навіщо ти брехав мені і ранив? Навіщо ти тримав, не відпускав? Невже кохав мене так боляче і лживо? Щораз у серце ти ножа встромляв, Просив пробачення і знову убивав. Я щоночі обіцяла, що востаннє пробачаю, Більш не буду це терпіти, але знову пробачала. Довго так ми не могли, ти прийшов одного разу. Опустивши очі зашептав, Що не можеш більше так. Я все слухала й мовчала. Відпустила, не благала залишитися. Я знала, що не мій ти вже. Пусті слова, марні благання. Гіркі сльози й тяжкі зітхання. Усе минулося, слова забулися. Серце мертве б'ється в грудях. Тепер уже не боляче.
2018-11-03 07:48:51
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sad Girl
Вау😍😊😇🙈👏👏👏👏👏👏👀
Відповісти
2019-03-11 17:06:35
Подобається
Ада
@Sad Girl спасибо ☺️
Відповісти
2019-04-01 20:53:04
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3897
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2551