Слова
Ада
Пусті обіцянки, пусті слова, Пусте кохання, пусті наші серця. Навіщо ти брехав мені і ранив? Навіщо ти тримав, не відпускав? Невже кохав мене так боляче і лживо? Щораз у серце ти ножа встромляв, Просив пробачення і знову убивав. Я щоночі обіцяла, що востаннє пробачаю, Більш не буду це терпіти, але знову пробачала. Довго так ми не могли, ти прийшов одного разу. Опустивши очі зашептав, Що не можеш більше так. Я все слухала й мовчала. Відпустила, не благала залишитися. Я знала, що не мій ти вже. Пусті слова, марні благання. Гіркі сльози й тяжкі зітхання. Усе минулося, слова забулися. Серце мертве б'ється в грудях. Тепер уже не боляче.
2018-11-03 07:48:51
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Sad Girl
Вау😍😊😇🙈👏👏👏👏👏👏👀
Відповісти
2019-03-11 17:06:35
Подобається
Ада
@Sad Girl спасибо ☺️
Відповісти
2019-04-01 20:53:04
1
Інші вірші поета
Пусті обіцянки, пусті слова Біль минулого Я кохаю Захисники України
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Nastia
@nastia_28_love
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2202
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4105