Вірші
Слова
Пусті обіцянки, пусті слова,
Пусте кохання, пусті наші серця.
Навіщо ти брехав мені і ранив?
Навіщо ти тримав, не відпускав?
Невже кохав мене так боляче і лживо?
Щораз у серце ти ножа встромляв,
Просив пробачення і знову убивав.
Я щоночі обіцяла, що востаннє пробачаю,
Більш не буду це терпіти, але знову пробачала.
Довго так ми не могли, ти прийшов одного разу.
Опустивши очі зашептав,
Що не можеш більше так.
Я все слухала й мовчала.
Відпустила, не благала залишитися.
Я знала, що не мій ти вже.
Пусті слова, марні благання.
Гіркі сльози й тяжкі зітхання.
Усе минулося, слова забулися.
Серце мертве б'ється в грудях.
Тепер уже не боляче.
5
2
586
Захисники України
Плаче вітер, плаче небо,
Плаче вікно у кімнаті,
Але не плаче Україна,
Тому, що сліз уже нема.
Коли вже закінчиться жорстока ця війна?
Коли ж насититься ця кровожерлива земля?
Відлетіли душі воїнів у Рай,
Щоб пізнати спокій хоча б на небі,
Якщо ж родилися для боротьби,
На полі бою мають смерть пізнати
І не вернутися ніколи
До краю рідного, що їх зростив
До матері, що їх оплакує
Не гуляти їм по рідному полю,
І ніколи вже не зустрітися тут на землі,
Наші воїни хоробрі,
Наші соколи ясні,
Будуть в небі літати
І на нас споглядати.
5
0
762
Ти мій кокаїн
Кохай, цілуй, тримай, не відпускай.
Ти знаєш я слабка, ти знаєш я помру.
Носи на руках, притискай до серця.
Я хочу бачити тебе, чути, відчувати.
Ти мені потрібен, ти мій кокаїн.
Я п'яна тобою, я повна тобою.
Без тебе я не я.
5
0
525
В.М. Кобза
О кобзо, мила кобзо,
Розжени мою тугу.
Відкрий серце в пісні,
Бо плакать мені хочеться!
О кобзо, мила кобзо.
Подруга життя мого,
Заспівай тужливу пісню.
Нехай батько й ненька чують!
О кобзо, мила кобзо,
Залікуй мої рани, бо
Серце в мене ниє і душа болить!
Принеси мою пісню на Вкраїну милу.
О кобзо, мила кобзо,
Пожалій моє серденько й душу.
Грай же, грай, хоч до упаду!
Тільки не змовкай…
3
0
590
Я кохаю
Ти танцюєш в темряві кімнати,
Закриваеш очі, вигинаєш тіло.
Я дивлюсь на тебе зачаровано,
Хочу тебе обійняти, хочу оп'яніти.
Ти немов вино п'яниш мою свідомість.
Смак кохання, смак бажання
Я хочу випити до дна.
Поринути у прірву, пірнути з головою.
Схопити міцно у обійми,
Цілувати до нестями.
Кожен з нас це відчував,
Кожен з нас хотів когось.
Хотів кохати, притискати
Міцно до грудей своїх.
Я кохав її нестямно, обіймав.
Не відпускав, але пішла.
Вона пішла від мене геть.
Я страждаю, я кохаю.
Я без неї помираю в темряві кімнати.
5
1
631
Пусті обіцянки, пусті слова
Пусті обіцянки, пусті слова,
Пусте кохання, пусті наші серця.
Навіщо ти брехав мені і ранив?
Навіщо ти тримав, не відпускав?
Невже кохав мене так боляче і лживо?
Щораз у серце ти ножа встромляв,
Просив пробачення і знову убивав.
Я щоночі обіцяла, що востаннє пробачаю,
Більш не буду це терпіти, але знову пробачала.
Довго так ми не могли, ти прийшов одного разу.
Опустивши очі зашептав,
Що не можеш більше так.
Я все слухала й мовчала.
Відпустила, не благала залишитися.
Я знала, що не мій ти вже.
Пусті слова, марні благання.
Гіркі сльози й тяжкі зітхання.
Усе минулося, слова забулися.
Серце мертве б'ється в грудях.
Тепер уже не боляче.
5
0
1370
Сон в дощ
Ми сиділи на ґанку в дощ.
Я тихо шептав слова кохання.
Ти слухала, схиливши голову -
Не порушувала нашого мовчання.
Минула вже година, а ми не зважали.
Поглянула ти на мене -
Море в очах вирувало.
Гроза лютувала, але нас тиша огортала
Теплим серпанком ніжності .
Раптом підвелася ти, всміхнулась щасливо.
Взяла мене за руки, потягла під дощ.
Холодні краплини на твоїх устах.
Срібні перлини в волоссі.
Ти зупинилася - я обійняв,
Усміхнулася - поцілував.
Ніжна шкіра, запах волосся - я п'яний тобою.
Гарячі обійми, палкі поцілунки - я повний тобою.
Заплющив я очі - боюся відкрити.
Може зникне це все ніби й не було!
Крапав на обличчя дощ і розплющив я очі.
Ми сиділи на ґанку, ти щось говорила.
Холодні були твої очі, ніжності в них не було.
Защемило серце болем.
Нічого цього не було.
5
0
470
Біль минулого
Ти ж казав, що не кохаєш,
Що усе то була гра,
Що робив це лиш для того,
Щоб себе розважити.
Ти ідеш закривши двері,
Усміхнувся наостанок.
Увіткнувся ніж у спину,
Розірвалось серце навпіл.
Я собі поклялась щиро,
Що вже більше не повірю
Всім твоїм усмішкам лживим,
Всім обіймам лицемірним.
Потім знову ти з'явився.
І благав мене й божився,
Що колишнії слова-помилка,
Бо жалкуєш за минулим.
Повернутися ти хочеш?
Та було вже пізно милий.
Вже не можу я кохати.
Ти спалив мене до тла.
Вирвав серце із корінням,
Розтоптав всі почуття.
5
0
497
