Владислава Тріус
@ProstoVilna
Твої кононівські поля
Блог Всі
Новини, Цікаве
1
141
Думки вголос, Питання, Різне
1
192
Відгуки та рецензії, Думки вголос, Новини
7
5
170
Книги Всі
Вірші Всі
Людина
Я просто людина, я дихаю куцо й невпевнено – Легені ж мені забиває від вітру і дум Я просто людина, шукаю якогось берега Я падаю, повзаю, плачу, підводжусь і йду. Пристати б мені кудись, до якоїсь пристані Де б’ється об скелі моря завбачлива тінь І знати, що можу ось тут сповідатися відстані Між вічністю серць і хиткими кордонами тіл. Прибитись мені б, приліпитись, пристати, прибути Знайтися б нарешті, осісти, і бачить, і чуть. Я просто людина, я звично гублюся на пристанях. Послухай же сповідь чи просто поруч побудь. 07.09.2024
0
0
47
Човен
Іноді, коли я згадую сонце, Воно досі плутається в твоєму волоссі, Чорному, як нафта, волоссі, Темному, як пекло, волоссі, Вугільному, як твоя душа, волоссі, …І плететься колоссям. Це видиво, попри всі часи, Ще створює мед у моїй душі, Втомленій, як мандрівник, душі, Втоптаній, як подорожній пил, душі, Безхатній, як вітер, душі …і лягає в кущі. Це видиво ,попри всі думки, Наповнює серце рікою з бузків, Ніжних, як твої руки, бузків, Глибоких, як твої очі, бузків, Крислатих, як твої шляхи, бузків, …і стіка до провулків вузьких. Ця бузкова ріка, що на весну здійснює замахи, Я не чую її, я не чую її запаху, Потрібного, як вода, запаху, Жаданого, як повітря, запаху, Необхідного, як спрага до життя, запаху …і позбуваюся запалу. Але мені буває таки сутужно… Після стількох років перебування у цій бузковій ріці без запаху мені досі здається, що я от-от побачу твій човен.
1
0
122
Абрикоси
Вибираю абрикоси своєї душі з твого волосся-трави і думаю: "Боже, лишень вбережи, лишень заступи і закрий від негод його мовчазний рот. Поцілуй його руки, подзьобані тим, що робили й томились крізь ночі і дим. Лишень захисти й течією ріки віддай всі печалі мені". Ти заплющуєш очі, а цвіт абрикос, що з волосся-трави вибираю, куйовдить мій голос, і з неба хтось говорить: "Таки заступаю".
6
0
342