Сьогодні я наважилась розповісти цю історію.
Через десятиліття.
Чому через десять років?
Тому що знадобилося саме стільки часу, щоб навчитися знову жити на повну. Тільки сьогодні без остраху можна займати позицію спостерігача з твердими думками, а не загнаної жертви.

Книга буде розповіддю в художньому стилі. Як і всі художні книги.
Та вступ написаний в вигляді саме научної статті. Він обов'язковий до читання.
Отож, поїхали!
***
Познайомившись з чималою кількістю людей, які зустрілись на моєму шляху за останні десять років, я з острахом зрозуміла, що в наш час в більш-менш цивілізованих країнах, живуть тисячі жінок під гнітом гендерного насилля. При цьому більшість жертв навіть не підозрюють про своє бідове положення. Деякі намагаються виправдовувати свого кривдника. Деякі мовчать, боячись осуду інших людей. І тільки одиниці наважуються стати керманичем власного життя і дати відсіч, можливо, перший раз в житті.

Дуже прикро визнавати той факт, що зазвичай жінці не має куди звернутись за допомогою. А той навіть взагалі, щоб її хтось стрепенув. Тому що, на жаль, ті реабілітаційні центри, які є, вони не працюють на повну. Або не можуть охопити таку велику кількість постраждалих жінок.

Отже, хто вони такі - наші тирани?

Зазвичай у кожного в житті є така людина. Вона гнобить і безкінечно ображає, а ми все терпимо в силу деяких обставин.

Взагалі гендерне насильство-це велика проблема, яка ніколи не буде вирішеною в жодному кутку земної кулі. Від нього можуть страждати як чоловіки так і жінки. Та реалії такі, що частіше це все ж таки особи "слабкого" полу.

Також хотілося б зазначити, що більшість жінок думають, що насильство це лише тоді, коли їх б'ють. Я з впевненістю скажу, що це тільки верхівка айсберга під назвою "фізичне насилля". Та не треба забувати про сексуальне, психологічне та економічне насилля. Ці види також дуже небезпечні і зазвичай відбуваються всі одномоментно.

Я навіть не хочу ділити чоловіків на різні типи, за якими вони так чи інакше вчиняють домашнє насилля. Не буду казати про їхні амбіції та про їхні відносини з членами сім'ї в дитинстві. Ну, як про це стверджують всі психологи. Я-не психолог! Тому у мене є своя думка стосовно цього.

Психологи в усіх своїх розумних книгах намагаються знайти "корінь зла" в неподобаючій поведінці чоловіка. Копаються в дитинстві, ділять їх на "маминих синків", на "гулящих зрадників" і інших. Так. Вони все ж є ці мамині синочки, як і зрадники. Але не в них копошитися потрібно. І скажу чому. Тому що вся причина в нас, в жінках. Я згодна, що кожен випадок індивідуальний.

Головний наш ворог-це наша невпевненість в собі. Ми ж не товар на невільницькому ринку, який не має права голосу. Ми самі обираємо чоловіків та наділяємо їх певними правами в наших стосунках. Нам ніхто не зав'язує рота і ми добровільно кажемо "ТАК".

Інколи ми чуємо про успішного чоловіка, що це заслуга його жінки. Таку жінку називають мудрою. Вона направляє свого чоловіка в правильне русло. Таким чином він досягає успіху. То чому ж погана поведінка чоловіка не може бути нашою заслугою? Потрібно пам'ятати, що все те що він робить стосовно нас, ми самі йому дозволяємо.

Ми просто обираємо не тих!

Часто звучить "Так він таким не був спочатку". Все це неправда. Був! Та тільки ви цього не бачили. Однозначно завжди є якісь "перші дзвіночки", на які ми, просто, не звертаємо уваги. Чому? Тому що не хочемо це помічати.

Колись я запитала в однієї жінки, як давно її чоловік вживає спиртне? Вона відповіла, що як познайомились, то вже вживав. Але це було на свята. Вона просто не розпізнала ці "дзвіночки". Тому що вірила в світле майбутнє, тощо. Я не закликаю бути песимістом,та реально оцінювати ситуацію потрібно завжди.

Та що ж робити, коли все це вже сталося?

Як саме ми упускаємо той момент, коли з нас роблять безвільних істот?

Все відбувається поступово.

До нас не прислуховується наша друга половинка. Як на мене, все починається з цього. Це відбувається з різних причин, та завжди є людина до якої наш обранець прислуховується значно більше, ніж до нас. Це може бути мама, тато, ближні родичі, ліпші друзі, навіть коханка. Автоматично ваше слово вже не має ваги і ваша думка стає не важливою. Таким чином ми втрачаємо право голосу.

Якщо ваша новоспечена молода сім'я безкінечно контактує з "авторитетом" вашого обранця, то інстинктивно ми починаємо конкурувати з цією людиною. Частіше за все це їхні мами. Ми безкінечно намагаємося перетягнути каната на себе. В даному випадку це завідомо програшна справа. Тому що ваш обранець вас не чує. Ваші намагання "відкрити йому очі" приводять до скандалів. Його поведінка в такій ситуації більш ніж передбачувана. Він шукає прихистку в іншому місці. Не біля вас.

Згодом авторитетна людина починає навмисно вступати в ваші баталії. Тому що, ви їй не подобаєтесь, наприклад. Причин, насправді багато. Від цього моменту ви перетворюєтесь на брехливу істоту, якій перестає вірити обранець. А ваш опонент стає бідною жертвою, яку постійно ображають. При цьому ваш обранець спочатку почуває себе мов між двох вогнів, допоки не обере союзника. Чому говорю союзника? Тому що в масштабах невеликої сім'ї-це справжня війна. Так, скоріш за все, він стане не на вашу сторону. В здорових відносинах, звісно, все відбувається по іншому. Та ми говоримо про неправильні, не рівноправні стосунки.

Після цього ви розумієте, що ви вже не маєте жодного впливу на свого чоловіка. Ви відчуваєте паніку та біль від такої зради. В такому стані однозначно змінюється сприйняття свого партнера. Тепер він не з вами і починається інша стадія.

Вона характеризується повним відчуженням від всього, що відбувається навколо. Розумієте, що бій програний. Комусь щось доводити не має сенсу.

Характерно ще й те, що зазвичай жінка розуміє,що таке спільне життя не є нормальним. Та, частіше, на цьому етапі жінки не наважуються щось вирішувати кардинально. На жаль! Вони пробачають всі образи і відтепер просто мовчать, не відстоюючи жодних своїх інтересів.

Чому? Та тому що в цей час, як правило, вже народжуються спільні діти. Або ж жінка боїться осуду батьків. Якщо цей шлюб ранній і не схвалений рідними,то таке його закінчення буде викликати осуд близького оточення.

Здається, в цей період настає перший відчай і, мабуть, ще й перша депресія.

Як ми залишаємось без коштів?

Це ще один показник насилля. Зазвичай він явно проявляється тоді, коли жінка народжує немовля. Розпочинається так завана відпустка по догляду за дитиною, яка по закону триває три роки.

Насправді це надто довго. Відбувається в прямому сенсі ізоляція жінки і, як слідство деградація і не можливість адекватно контактувати з зовнішнім світом в майбутньому. Пам'ятаємо, що в першу чергу річ йде про сім'ї в яких є прояви насилля над жінкою! Та про це згодом.

В даний період жінка не може ходити на роботу та отримувати зарплатню. Єдиним її заробітком стають кошти отримані від держави. Та часто буває й таке, що це-єдиний дохід сім'ї. Але, насправді, неважливо чи заробляє тиран гроші на утримання сім'ї. Їх політика завжди зводиться до того, щоб лишити жінку без коштів. Я не буду стверджувати, що вони роблять це навмисно. Мабуть ні. Скоріше за все це рефлекторна поведінка, щоб жінку опустити нижче і викликати в неї залежність та покору.

Звісно ж це один з методів зламати волю людини. Викликати в неї відчуття безвиході. Та щоб ефект був надійно закріплений до цього приєднується ще одне дійство. Тиран ізолює свою жертву від зовнішнього світу. Я маю на увазі спілкування.

Всі ми розуміємо, що зазвичай жінки не сироти і в них також є рідня. Це можуть бути батьки чи близькі родичі. Неважливо. Одним словом люди, які так чи інакше мають вплив не менший ніж доморощений тиран. Як слідство, чоловік забороняє напряму, або опосередковано унеможливлює спілкування з ріднею та друзями.

Дуже дивно, та часто такі жінки в один момент розуміють, що в них не має власного життя. Що вони живуть життям свого тирана. До речі це виключає всі вірогідності того, що жінку хтось надоумить чи висмикне з такого життя. Бо їй просто не має до кого звернутися, почути думку зі сторони.

Це ще одна частина тиранії. Ми залишаємось сам на сам зі своєю проблемою.

Що виходить? Нас ізолювали від оточуючих, нас лишили без засобів для існування і нам показали наше місце, лишивши без права голосу.

От і все! З цього часу ми можемо починати себе корити за не рішучість. Бо з цього моменту ми перетворились у власність свого ж чоловіка.

Надалі сценаріїв розвитку може бути дуже багато. Та найчастіше це фізичне насилля над жінкою та коханка на стороні.

З'являється логічне питання: чому коханці з вашим чоловіком живеться краще ніж з ним живете ви? І не дивуйтеся. Все логічно. Тому, що коханка не його власність і в любий момент може покинути вашого тирана. Так! Тираном він є лише для вас! Для своїх коханок, такі чоловіки, зазвичай як собачки, що підіймають свої лапки, аби тільки на них звернули увагу.

Однозначно вони отримують значно більше позитиву від вашого обранця, ніж ви. Часто жінки думають, що можливо все змінити на краще. Та це неправда. Тому що якщо б коханка стала дружиною, то також підвергалась домашньому насилля, як і теперішня дружина.

Чому так? Тому що саме положення "коханка - ваш чоловік" має присмак інтриги. Її незалежність і свобода від нього змушує його завжди перебувати в тонусі. До того ж виконувати всі, або майже всі її забаганки, приклонятись їй, як божеству, щоб вона не обрала іншого. При чому, що це не завжди істинне палке кохання з його сторони. Це просто-напросто проблески древнього інстинкту полювання.

Як би там не було все логічно і пояснювано, та нас не повинен влаштовувати такий сценарій. Чому? Та тому що в нас одне життя і воно тільки наше. Я б назвала це першим правилом звільнення від гніту домашнього тирана.

Отже!

Правила:

1. В нас одне життя і воно тільки наше. І це насправді так і є. Звісно ж є багато людей, які вірять в інше життя чи життя після смерті. Та навіщо? Ми живемо зараз. Саме зараз! Тому саме сьогодні повинні робити все для покращення свого становища. Саме цього дня ми повинні радіти своїм дітям, дивитися на сонце і відчувати свіжість повітря, посміхатися щиро, відчувати впевненість. Дуже важливо розуміти, що саме так і є.

2. Є лише СЬОГОДНІ! Можливо це правило чимось схоже на попереднє. Та потрібно хоч раз уявити скільки часу свого життя ми витрачаємо на НЬОГО. А чи витрачає він на нас так же само? Відповідь однозначно - НІ. Наші тиран живуть своїм життям, а ми їхнім.

3. Розуміння своєї індивідуальності. Насправді немає ще такої ж одної, як ви. Тому ви просто не можете жити як небуть. З цього виходить ще одне правило.

4. Ви повинні цінувати себе.

5. Навчіться дивитись в майбутнє. Тобто бачити перспективу ваших відносин з вашим тираном. Якої насправді немає.

6. Не тішити себе ілюзіями на майбутнє, а перетворитись в справжнього реаліста.

7. Розуміти, що для деяких людей ви справді цінні.

8. Ніколи не опускати руки і з впевненістю стверджувати, що завжди є вихід.

Насправді я не маю за мету описувати всі відомі світу кола домашнього пекла. В кожній окремій ситуації воно своє. Моєю метою є навчити жінок покинути ці кола, вдихнути на повні груди чистого повітря і з упевненістю крокувати в світле майбутнє.

Перше, що зупиняє жінку обірвати всі відносини зі своїм кривдником це розуміння того, що піти нікуди. До того часто тиран методично зомбує жінку фразою: " Кому ти потрібна окрім мене!". І це насправді спрацьовує. Особливо якщо є спільні малолітні діти. Також бувають ще варіанти шантажу з боку кривдника. Наприклад, погрози відібрати спільних дітей. Так! Як би банально це не звучало, та в страху очі великі. І це логічно. Можливо діти для жінки це єдине, що тримає її в цих умовах. І попрощатися з ними вона не готова.

Важливо розуміти, що навіть в наші часи тотального безаконня, закон ще ніхто не відміняв. Тому з такими заявками ще можна спорити дуже довго.

Щоб відважитись на втечу, не обов'язково мати сталеві яйця. Потрібно мати здоровий глузд. Не рубати з плеча, а поставити це за мету і йти до неї поступово. Лише так ми зможемо понести найменші втрати. А вони будуть обов'язково.

Та до цього потрібно дійти морально.

Зазвичай в таких відносинах постійно відбуваються скандали. Причини не важливі. Часто ми їх влаштовуємо самі. Та тільки тому, що нам не все-одно, ми хочемо покращити щось чи нас просто не чують наші обранці.

Для жінки важливо зрозуміти, що для неї це від сьогодні не важливо. По-перше скандали негативно впливають на її здоров'я. По-друге, якщо вона вирішила піти від свого тирана, то для неї більше не важливо все, що пов'язано з ним. Досить класти своє життя йому під ноги! Від сьогодні ми живемо своїм життям!

Ви можете навіть відверто виказувати свою не заінтересованість. Рано чи пізно ваш тиран зрозуміє, що щось коїться та, можливо, змінить свою поведінку в бік заінтересованості вашою персоною. Та не потрібно на це звертати увагу. Це фарс! Таку реакцію партнера можна пояснити лише нерозумінням того, що відбувається. Завжди покірна і забита дурепа розправляє крила. Неподобство! З упевненістю буду стверджувати, що якщо ви знову станете покірною, то будуть знущання, але з новою силою. Більш гнітючі, ніж до цього. Якщо ж будете далі перетворюватись в самостійну жінку, незалежну від нього, то також будуть знущання з його сторони.

Я не закликаю жінок відверто фиркати своїм нерадивим чоловікам. Тому що це буде лише унеможливлювати розставання.

Дуже важливо знову навчитись приймати рішення самостійно.

Якщо ви вже остаточно поставили свій мозок на потрібне місце, то починайте налагоджувати відносини зі своєю ріднею і друзями. Пам'ятаємо, що нам ні до чого перебувати в соціальній ізоляції. Ми вільна людина. До того ж нам потрібні свідки, тому що завжди є вірогідність судових позовів зі сторони вашого майже колишнього чоловіка.

Безумовно, краще розійтися цивілізовано. Так радять виховані та старші від нас люди. Вони мудріші та краще знають зі сторони, як нам жити в такій ситуації... Вони, можливо й щось там краще знають, та навряд чи живуть вашим життям. Насправді частина вчинених злочинів в сім'ї стається на фоні того, що жінка над якою знущалися, вирішує розлучитися.

Гнів і почуття приниження-це найсильніші емоції. Не давайте їм скалічити ваше життя та життя близьких вам людей!