Таємничий вечір
Агнія Бурне
Бiлi коси, наче роси, Падають на плечi. Опустився на покоси Таємничий вечiр. Я радiю, я смiюся, Я чогось чекаю, Я чогось в тобi боюся, Бо тебе кохаю. Вийди вийди, моя кохана, Вийди край дiброви. На твою красу погляну Хай сьогоднi знову. Ми зiйдем зеленим схилом, Промайнем по полю, Бо менi йти поруч мила Хороше з тобою. I як в срiбнiй чудо-чашi Вина ллються лунко, Так серця зiллються нашi Через поцiлунки. Тiльки вийди, моя кохана, Вийди край дiброви На твою красу погляну Хай сьогоднi знову.
2019-06-17 10:46:46
2
0
Інші вірші поета
Любов-дар природи. Загублене серце Потяг БЕРІЗКА
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
Женя Закарян
@Evgenia_zakaryan
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2427
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3252