"Світ ловив мене, та не впіймав" Г. Сковорода
Рахувати стала роки, Намагалась згадати ім'я. Думала, що світ широкий, Виявилось, що світ - це я. Мовчати немає наснаги. Рожевого сонця плин. Шукала я слів для скарги, А лине лиш спів один. Дивилась на зграю пташок. Летіла б за ними в даль. Тремтіла, і до мурашок Проймала мене печаль. Бо впоратися не можу З тим, що для інших жарт. Думала, що переможу, Та досвід пішов на ґарт. Руки простерті і щирі, Я не цураюсь змін. Лиш полишіть мої мрії, Там тільки я і мій дім. Ступаю, шукаючи шляху, У сутінках і у пітьми. І знову на краєчку даху Привіт відправляю тобі. А завтра моє у кімнаті, Де тихо і ні душі, Не квапте його, не квапте, Можливо воно пише вірші. Тому мої очі відкриті І вабить їх все нове. Думала, я блукаю у світі, А це світ загубив мене.
2023-10-04 18:25:55
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8349
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1787