"Світ ловив мене, та не впіймав" Г. Сковорода

Alea Alt

Рахувати стала роки, Намагалась згадати ім'я. Думала, що світ широкий, Виявилось, що світ - це я. Мовчати немає наснаги. Рожевого сонця плин. Шукала я слів для скарги, А лине лиш спів один. Дивилась на зграю пташок. Летіла б за ними в даль. Тремтіла, і до мурашок Проймала мене печаль. Бо впоратися не можу З тим, що для інших жарт. Думала, що переможу, Та досвід пішов на ґарт. Руки простерті і щирі, Я не цураюсь змін. Лиш полишіть мої мрії, Там тільки я і мій дім. Ступаю, шукаючи шляху, У сутінках і у пітьми. І знову на краєчку даху Привіт відправляю тобі. А завтра моє у кімнаті, Де тихо і ні душі, Не квапте його, не квапте, Можливо воно пише вірші. Тому мої очі відкриті І вабить їх все нове. Думала, я блукаю у світі, А це світ загубив мене.

2023-10-04 18:25:55

1

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

2507

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13240