"Світ ловив мене, та не впіймав" Г. Сковорода
Alea Alt
Рахувати стала роки, Намагалась згадати ім'я. Думала, що світ широкий, Виявилось, що світ - це я. Мовчати немає наснаги. Рожевого сонця плин. Шукала я слів для скарги, А лине лиш спів один. Дивилась на зграю пташок. Летіла б за ними в даль. Тремтіла, і до мурашок Проймала мене печаль. Бо впоратися не можу З тим, що для інших жарт. Думала, що переможу, Та досвід пішов на ґарт. Руки простерті і щирі, Я не цураюсь змін. Лиш полишіть мої мрії, Там тільки я і мій дім. Ступаю, шукаючи шляху, У сутінках і у пітьми. І знову на краєчку даху Привіт відправляю тобі. А завтра моє у кімнаті, Де тихо і ні душі, Не квапте його, не квапте, Можливо воно пише вірші. Тому мої очі відкриті І вабить їх все нове. Думала, я блукаю у світі, А це світ загубив мене.
2023-10-04 18:25:55
1
0
Інші вірші поета
Рожевий захід сонця День перемоги
Інші поети
John Sarah
@Watiri
anleah
@anleah
Схожі вірші
Всі
Holy
МОРГАН РЕЙ
Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.
57
4
8126
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1033