Врятуй

Відьма

Врятуй мене від бурь, До сонця душу піднеси. Вкрий тіло ранами від куль, І на останок обійми. Врятуй мене від болю, Дай піною морською стати. Я хочу всіх богів благати, Щоб мала змогу врятуватись. Врятуй мене від себе, Дай мохом у лісі розростись. Я звірям байки зачитаю, Та оленем блукатиму малим. Врятуй мене благаю, Я вже стомилася тікати. Я так хочу розказати… Та тіло може лиш мовчати. Тут так холодно, Благаю поцілуй мене. Не йди коли я тебе прошу, Виконуй все, що я тобій скажу. Коли обіймаєш не лий сліз. Просто посміхайся. Ти не маєш права говорити. Благаю просто поцілуй. Чому земля така сира? Так холодно, зігрій. Поранкуй зі мною в тиші, Та з промінем піди.

2023-04-04 18:33:50

5

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lady K.I.M

Вааа

Відповісти

2024-06-02 15:53:19

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2416

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12220